«Майдан – рік потому: підсумки і перспективи» – таку тему 27 листопада 2014 року обговорили на круглому столі, організованому Чернігівською обласною організацією «Просвіта» імені Тараса Шевченка спільно з Чернігівським центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій.
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, зауважив: «Для мене, як історика, питання щодо хронологічних меж революції Гідності ще залишається дискусійним. Здається, що революційні процеси ще відбуваються. Таким чином, будь який аналіз і висновки щодо Євромайдану є початковими, попередніми».
Він підкреслив, що ідея свободи є невід’ємною рисою українського народу, що доводить історія (від козацької демократії до сьогоднішнього дня). Таким чином, якби не було всеукраїнського Майдану, то можна було б сказати, що з нашим народом щось не так, зрадив себе самого.
Історик поінформував: «Національна ідея, як казав київський історик Віктор Савич Коваль, є універсальною для всього світу. Вона складається з двох частин: 1). Народ хоче бути самим собою, самоідентифікуватися. 2). Народ хоче бути успішним у сім’ї народів світу, займати гідне місце. Отже, нічого не треба вигадувати. Свідомо чи несвідомо цього добивається Український народ, учасники Євромайдану. І вже чимало зробили. Це новий етап у розвитку української нації».
Бутко нагадав, що в історії України кінця ХХ – початку ХХІ століття, як каже Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, було три Майдани: 1990–1991 років, 2004 р. і 2013–2014 років. Наріжним каменем цих революцій стала ідея свободи. Саме цього добивалися учасники революційних подій 2013–2014 років». Рушійною силою Третього Майдану стало молоде покоління українців, що виросло у незалежній країні.
Представник Українського інституту національної пам’яті наголосив, що Євромайдан, як і попередні революції, став відповіддю на питання про ставлення до спадщини радянського, комуністичного тоталітаризму, яку намагалися зберегти або відновити у повному обсязі попередні режими, зокрема й режим Януковича. Саме тому, головною умовою успішного реформування у країні та оборони від російського агресора є повне звільнення від спадщини комуністичного тоталітаризму.
Василь Чепурний, голова Чернігівської обласної організації «Просвіта» імені Тараса Шевченка, наголосив, що після кожної революції наступає втома, якою вправно користуються її вороги та попутники. Так було після Помаранчевої революції 2004 року, коли всі розійшлися по хатніх справах, надіючись тільки на Ющенка. Так і цього разу схоже. Хоча цього разу рівень самоорганізації людей значно відмінний.
Чернігівський просвітянин попередив: «І якщо партії думають, що Майдан стояв за них, а тим паче – за їх лідерів, то їх чекає гірке розчарування». Він критикував відсутність помітних реформ, якщо не рахувати закону про люстрації, та відсутність помітного прогресу в оновленні кадрів у владних органах на регіональному рівні.
Сергій Соломаха, громадський діяч, дав такий аналіз: «Є така листівка, випущена у Чернігові «За що бореться чернігівський Майдан?» Так ось, політв’язнів звільнено, проведено перевибори президента і парламенту, повернулися до Конституції 2004 року. Із 4 пунктів один не виконано: не притягнено до відповідальності винних у розгоні Майдану. Втома суспільства від того, що на три четверті завдання Майдану виконано».
Він відмітив, що 21 листопада жодна політична партія на Чернігівщині не відзначала День Гідності і Свободи. Тільки громадськість провела заходи на згадку про розігнаний Євромайдан 25 листопада. Про реформи не треба говорити, їх треба робити – підсумував громадський діяч.
В обговоренні також виступили голова громадської організації «Комітет народного контролю» Олександр Мужук і журналіст Петро Антоненко.