8 квітня 2010 р. в м. Чернігові відбувся круглий стіл на тему "Друга світова війна в національній пам'яті українського народу".
Українська земля як ніяка інша постраждала від фашистської навали в період війни. Тисячі знищених міст і сіл, 10 мільйонів жертв, підірвана економіка - все це лягло важким тягарем на душу й плечі українського народу. І тому пам'ять про ту трагедію повинна жити вічно. На цьому в Чернігові, де проходив "круглий стіл", наголосив заступник голови Українського інституту національної пам'яті, доктор історичних наук Владислав Верстюк. В своїй доповіді Владислав Федорович окреслив основні аспекти офіційної пам’яті про Другу світову війну в Україні. В загальних рисах він показав основні моделі пам’яті, які існують на сьогодні.

Директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки Владислав Берковський свій виступ присвятив проблемі дослідження системи німецьких таборів для радянських військовополонених на теренах України в 1941 – 1944 рр. Зазначено, що в сучасній історіографії, особливо краєзнавчій, не розрізняються такі визначення, як концентраційні табори, які знаходилися у віданні СС та таборів для утримання військовополонених, які знаходилися у віданні Вермахту. При цьому звернуто увагу, на існування кардинальних відмінностей між концтаборами та таборами для утримання військовополонених. Також було розглянуто основні типи таборів для військовополонених, що існували на теренах України: пересильні табори (дулаги), табори для рядового та сержантського складу (шталаги) та табори для офіцерського складу (офлаги). В підсумку звернуто увагу на проблему визначення реальної чисельності загиблих в таборах військовополонених, на існування розбіжностей між першопочатковими та кінцевими висновками Надзвичайної державної комісії в сторону завищення чисельності загиблих.

Макаренко Тетяна – науковий співробітник Корюківського історичного музею на численних фотоматеріалах розкрила одну з найбільших трагедій війни – знищення мирних жителів с. Корюківки Чернігівської області. В 1943 р. в селі німці знищили близько 7 тис. людей. За масштабами ця трагедія перевищує аналогічну в Хатині, однак досі невідома широкому загалу.

Доцент Чернігівського університету Демченко Тамара Павлівна в своїй доповіді «Роль щоденника Олександра Довженка у формуванні історичної пам’яті про Другу світову війну» наголосила на трьох лініях, які проглядаються в щоденнику.

Перша – німецька. Тут увага автора фокусується на німецьких злочинах, зокрема, про знущання над жінками. Друга – радянська. Автор з одного боку говорить про мужність і героїзм радянських військ, а з іншого – про злочинну сутність радянської влади. Зокрема, він пише як його батько проклинав Сталіна. Тут же він показує зневагу до жінки. Довженко вводить такий неологізм як «дуроводство». Третя лінія – українська. Це те, що найбільше болить авторові. Трагедію 1941,1942, 1943 років автор показує як продовження трагедії, що сталася в 1917-1919 роках, говорячи, що «горе навчило історії». Автор глибоко переживає за те, що сталося з Україною – «зруйнована Україна і бідні, зґвалтовані, опоганені, збіднілі людські душі». О. Довженко, побувавши на параді перемоги, записав про те, що пам’ять про загиблих знехтувана, «30 млн. героїв ніби провалилися в землю, …. чого ж лилися з неба сльози?». Говорячи про війну, автор пише, що для України це трагедія космічного рівня.

Пам’яті про війну та окупацію у спогадах киян-остарбайтерів присвячено доповідь Тетяни Пастушенко – наукового співробітника відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Автор намагалась показати особливість спогадів про Другу світову війну киян, які були примусово вивезені на роботу до нацистської Німеччини. Історії про різні способи виживання в окупованому місті, у трудових таборах Рейху, чи успішне пристосування до умов повоєнного Києва після повернення додому, свідчать про активну роль особистості в історичних подіях, про існування „збоїв” у відлагоджених системах примусу тоталітарних держав, якими скористалися наші оповідачі.

Яременко Вікторія – співробітник Українського інституту національної пам’яті дала огляд заходів Інститут з увічнення пам’яті про Другу світову війну. Зокрема, в минулому році Інститут провів серію з 10-ти відкритих публічних круглих столів, на яких провідними істориками обговорювались різноманітні аспекти участі України у війні. Загалом участь у круглих столах взяли близько 40 фахівців – вчених НАН України і працівників ВНЗ (істориків, політологів, філософів, правознавців-міжнародників), а також музейних працівників, архівістів, журналістів, представників органів виконавчої влади і громадських організацій.

Джерело: Представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області
Сергій Бутко