В Чернігівському художньому музеї зберігаються два портрети гетьмана України Івана Ілліча Скоропадського. Обидва твори в 1953 році (акт від 27.05.1953 р.) надійшли з Прилуцького краєзнавчого музею в Чернігівський історичний музей, а в 1984 році (акт від 26.06.1984 р.) передані в художній музей.
Один з портретів (№ інвент. Ж-189) створений у ХІХ ст. копіїстом Степаном Землюковим. Про це, зокрема, засвідчує надпис зі зворотньої сторони полотна: “Стипанъ зимлюковъ”. Про автора полотна, маємо небагато відомостей. Зокрема, відомо, що Петро Григорович Галаган направив його для “обучения ремеслу” в Петербург. Проте, в кого він пройшов “живописную науку” невідомо. В документах також зазначається, що С. Землюков після завершення навчання 11 травня 1843 року виїхав в Україну, в село Дігтярі. Очевидно, він був сином Федора Землюкова – талановитого двірцевого живописця козацької родини Галаганів. Степан Землюков в основному працював як копіїст. Його твори досить цікаві і оригінальні. Відомі його п’ять підписних портретів на яких зображено українських гетьманів, чотири з них (портрети Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Скоропадського та Павла Полуботка) зберігаються в Чернігівському художньому музеї.
Рід Галаганів мав велику кількість маєтків в Полтавській і Чернігівській губернії. Великі кошти давали змогу прикрашати маєтки предметами старовини та художніми творами, що було прикметою ХІХ- поч. ХХ століть. Так, у садибі в Дігтярах, власником якої був Петро Григорович Галаган, знаходились ікони, гравюри, твори західного та вітчизняного мистецтва. Серед них і портрети, створені Федором та Степаном Землюковим. Після смерті Петра Галагана його племінник Григорій Павлович Галаган у 1876 році, очевидно, ці унікальні колеції перевіз в Сокиринський палац. З 1919 р. вони знаходились в новоствореному Сокиринському музеї, а в 1927 році їх передано в Прилуцький краєзнавчий музей. В 1953 р. безцінні експонати надійшли до Чернігова. Нині частина з них і, зокрема, портрети І.Скоропадського зберігаються в Чернігівському художньому музеї.
Про гетьманські зображення копіїста Степана Землюкова, розповідається в книзі Валентини Василівни Рубан “Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ-начала ХХ века”. Зокрема, дослідниця зазначає, - що ці твори є “не копиями в строгом значении этого слова, а поздними вариантами старинных, до некоторой степени канонизированных, портретов. Все они, сохраняя традиционные одеяния и привычные облики гетманов, выполнены уверенной рукой. Колорит их сдержан, всем присуща сине-зеленоватая холодная гамма, на лицах лежат голубоватые тени. Изображения вписаны в овал. Главной же отличительной чертой их является введение пейзажного фона”.
На згаданому портреті з правої сторони від гетьмана Івана Скоропадського зображено дерево на фоні синього неба та степу. До речі, з кінця ХУІІ ст. внесення в портрет елементів краєвиду стає досить поширеною деталлю. Отож, і Землюков таким чином, оживляє портрет Скоропадського. Ліворуч від гетьмана він намалював колону з гербом, над ним дата – 1708 (це дата обрання Івана Скоропадського гетьманом України). На портреті ми бачимо погрудне зображення І.Скоропадського. Голова подана у тричверному повороті. Гетьмана намальовано напівлисим з сивими вусами і волоссям, в блакитно-сірому кунтуші, оздобленому металевими гудзиками та в темно-зеленій киреї, отороченій хутром горностаю. На грудях у нього золотий ланцюжок з овальним медальйоном. На ньому – царський портрет, який більше нагадує жіноче зображення. Таким чином, зображений на полотні герб, козацька одежа, панагія та інші деталі підкреслюють, що перед нами шляхетська особа із знатного козацького роду.
Існує версія, що взірцем для копіювання зображення гетьмана І.Скоропадського могла бути гравюра. Хоча є й інша думка. У книзі гетьмана Української держави 1918 року Павла Скоропадського “Спогади” розповідається про родовий маєток Скоропадських, розташований в Тростянці на Чернігівщині. Зокрема, Павло Петрович пише, що в оселі на стінах висіли портрети гетьманів, полковників і старшин. В 1911-1913 роках художні полотна були сфотографовані Оленою Отт-Скоропадською. На жаль, в 1920 р. маєток спалили і портрети загинули. Павло Скоропадський під час перебування в еміграції замовив повторення деяких портретів за фотознімками. Серед відтворених і портрет Івана Ілліча Скоропадського, який зараз знаходиться в помешканні Олени Павлівни Отт-Скоропадської в Швейцарії.
Декілька років тому Олена Павлівна передала в дарунок Київському музею гетьманства матеріали з родинного зібрання Скоропадських. Серед них і фотокопія портрету Івана Скоропадського. В науковому збірнику, присвяченому 125-річчю від народження гетьмана Павла Скоропадського та 80-річчю проголошення Української Держави 1918 року вміщено статтю Г.Ярової. Тут вона описує зазначений фотопортрет: “На сіро-брунатному тлі зображено погруддя гетьмана. Він одягнутий у металевий панцир з накинутою киреєю, підбитою білим хутром. На грудях у нього овальний, оздоблений перлами медальйон з портретом царя Петра”. “Аналогічний портрет разом з іншими зображеннями гетьмана висів в галереї в родовому маєтку Скоропадських в Тростянці (Чернігівщина)” - зазначає дослідниця.
Очевидно, за завданням Петра Григоровича Галагана Степан Землюков і зкопіював портрет гетьмана І.Скоропадського із старовинного твору, який знаходився в будинку Скоропадських.
На ще одному портреті із художньої збірки Чернігівського художнього музею (№ інвен. ж-160) гетьмана І.Скоропадського (як і на портреті, створеному Степаном Землюковим) зображено напівлисим з сивими вусами в темно - зеленій накидці, отороченій хутром горностаю, під нею світлий кунтуш.
Полотно, очевидно, створене маловідомим художником Гаврилом Андрійовичем Васьком. Він народився у 1820 році в містечку Короп на Чернігівщині. Понад 15 років він працював вчителем малювання в Київському універститеті св. Володимира, де малював портрети на замовлення та робив копії.
Щодо авторства портрету, то в книзі “Исторические деятели Юго-Западной Россиии в биографиях и портретах”, зокрема, записано: “Портреты срисованы с минюатюрных изображений гетманов, помещенных в известной летописи Величка, находящейся Императорской Публичной библиотеке. Они сделаны в натуральную величину преподавателем рисования Университета св. Владимира Васько”. З гетьманських портретів, виконаних для різних замовників зберігся і портрет гетьмана Івана Скоропадського. Він, очевидно, намальований на замовлення Григорія Павловича Галагана.
Про зв’язок Гаврила Васька з Григорієм Галаганом, зокрема, засвідчує такий факт. В 1860-і роки на замовлення Григорія Павловича художник створив “Портрет дружини сокиринського садівника Черкеса”, який, до речі, зберігається в Чернігівському художньому музеї. Цей портрет із Сокиринського маєтку Григорія Галагана надійшов, як і портрет І.Скоропадського намальований Г.Васьком, спочатку до Прилуцького краєзнавчого музею, згодом передано в Чернігівський історичний музей, а вже потім до фондів Чернігівського художнього музею.
Портрет гетьмана І.Скоропадського є типовим явищем українського портретного живопису першої половини ХІХ ст. Адже в цей час під впливом романтизму посилюється інтерес до історичних образів.
Обидва портрети гетьмана України Івана Ілліча Скоропадського, створені С.Землюковим і Г.Васьком, є безумовно цінними музейними експонатами і потребують грунтовного дослідження мистецтвознавцями.
На завершення згадаємо й інші зображення гетьмана І.Скоропадського. Досить відомі парні портрети Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, які знаходились в соборі Різдва Богородиці Гамаліївського монастиря (монастир розташований в селі Гамаліївка Шосткинського району Сумської області). Як відомо, засновником Гамаліївського монастиря був Іван Ілліч Скоропадський. На кошти гетьмана закладено і собор Різдва Богородиці, а після його смерті про завершення будівництва храму турбується Анастасія Скоропадська.
На портреті фундатор собору намальований кремезним, сміливим воїном, на відміну від зображень на інших портретах. Гетьманша також намальована в розквіті своєї краси. Ці портрети описані Платоном Білецьким в книзі “Український портретний живопис ХУІІ-ХУІІІ ст. Проблеми становлення і розвитку”.
Фундаторські портрети Скоропадських, виконані відомим художником того часу Якимом Глинським. У ХІХ столітті з собору вони були перенесені до настоятельських покоїв. В ХХ ст. згідно декрету радянської влади “Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви” була створена комісія по вилученню з церков і монастирів різних коштовностей. Внаслідок її діяльності до музеїв потрапили іконописні твори вітчизняних і європейських майстрів. Серед них і парні портрети подружжя Скоропадських з Гамаліївського монастиря.
На жаль, твори були пошкоджені варварськими “поновленнями”. Отож, пізніше вони реставрувались в Державних науково-дослідних майстернях Міністерства культури в Києві. Нині портрети Івана Скоропадського та Анастасії Марківни знаходяться в Сумському художньому музеї.

Література:

Вечерський В. Гамаліївський монастир ХУІІІ сторіччя (с. Гамаліївка Шосткинського р-ну Сумської обл..) // Пам’ятки України. - 2001. - № 4.
Белецкий П.А. Украинская портретная живопись ХУІІ-ХУІІІ ст. Проблемы становлення и развития. - К., 1968.
Деркач Т.В., Курач С.М. З історії створення і формування мистецької збірки Чернігівського історичного музею. - Науковий архів Чернігівського історичного музею. Оп. 1, спр. 505, арк. 2-4.
Картины церковной жизни Черниговской епархии из десятивековой ее истории. – К., 1911.
Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873-1945. – К., 1993.
Рубан В.В. Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ- начала ХХ века. К., 1990.
Скоропадский П. Мое детство на Украине // Скоропадський П. Спогади. – К.- Філадельфія, 1995.
Цапенко М. Архітектура Левобережной Украины ХУІІ-ХУІІІ в.в. – Москва, 1967.
Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – Москва, 1970.
Черняков С. Гамаліївський монастир – некрополь роду Скоропадських // Некрополі Чернігівщини (тези доповідей міжнародної наукової конференції).- Чернігів, 2000.
Ярова Т. Постать Гетьмана Павла Скоропадського в експозиції музею гетьманства // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року. - К., 1998.

Сергій Черняков, вчений секретар
Національного архітектурно-історичного
заповідника “Чернігів стародавній”

Опубліковано в науковому збірнику: «До історії формування зібрання Чернігівського обласного художнього музею». Збірник матеріалів науково-практичної конференції, присвячений 20-річчю утворення Чернігівського обласного художнього музею. Чернігів – 2003 р.

Фото: портрет гетьмана України Івана Скоропадського з фондів Чернігівського художнього музею, автор Степан Землюков, ХІХ ст.