У столиці Латвії Ризі пройшов саміт країн- членів НАТО. Уперше лідери країн Північноатлантичного альянсу зібралися на території колишньої радянської республіки. Розширення й реформування НАТО - головні питання, що обговорювалися на саміті. Які шанси вступити до НАТО або приєднатися до цієї організації на черговому саміті в 2008 році мають Україна й Грузія? Чи існує криза у відносинах між Альянсом і Росією? Про це генеральний секретар НАТО Яап де Хооп СХЕФФЕР розповідає в інтерв'ю службі Бі-Бі-Сі.

- Ще рік тому багато хто очікував, що ризький саміт зробить серйозний крок назустріч Албанії, Македонії, Хорватії, а також Україні й Грузії, можливо, запропонувавши їм індивідуальні плани членства. Тепер так не станеться. Ви не відчуваєте розчарування?

- Ні, я не розчарований, оскільки я вважаю, що НАТО діяла послідовно напередодні саміту в Ризі. Як вам відомо, дискусія, яка мала місце напередодні саміту, відносилася до трансформації НАТО. Напевне можна сказати, що західно-балканські країни, які ви згадали, побачать позитивний сигнал, підтвердження тому, що двері НАТО відкриті для них. Також у підсумкових документах саміту згадуватимуться Грузія й Україна, країни, які ведуть з НАТО так званий інтенсивний діалог. Однак ризький саміт НАТО спочатку не планувався як саміт, на якому обговорюватиметься розширення блоку. З самого початок було зрозуміло, що йтиметься не про це.

- Низка спостерігачів вважає, що рішення не робити драматичних кроків назустріч Україні й Грузії було прийняте через небажання певних провідних членів Альянсу псувати відносини з Москвою. Що ви можете сказати з цього
приводу?

- Я не погоджуюся з цими оглядачами, ким би вони не були, оскільки вважаю, що розширення НАТО завжди було питанням виконання деяких умов, дискусією про те, на що сподіваються країни, які бажають увійти до складу організації або стати її партнерами. І цей процес завжди був досить автономним. У раді Росія - НАТО, яка відсвяткує наступного року п'ятирічний ювілей, ми обговорювали, наприклад, рузію, й це було до того, як між Грузією й Росією спалахнула сварка. Грузія сама визначає своє майбутнє, й Альянс стежить за цим процесом. З Грузією, як і з Україною, проводиться все більш активний
діалог на цю тему. Увесь процес зводиться на виконанні умов, і я вважаю, що оглядачі помиляються, коли говорять про прямий зв'язок між цим процесом і відносинами з Росією. З Росією ж, як я зазначав, у Москві під час зустрічей з президентом Володимиром Путіним і міністром оборони Сергієм Івановим, ми дуже тісно співробітничаємо.

- Ви згадали, що наступний саміт НАТО відбудеться через півтора року, навесні 2008 року. Які шанси мають три балканські країни, а також Україна й Грузія, щоб отримати індивідуальні плани або навіть вступити до НАТО в 2008 році.

- Я б відповів, що я не знаю, й не тому, що я намагаюся уникнути відповіді, а тому, що я дійсно не знаю. Це запитання мені неодноразово ставили країни,чиї інтереси він зачіпає. І моя відповідь завжди саме така, тому що йдеться про виконання певних умов. НАТО має певні критерії, свої рамки й показники. І перехід до більш інтенсивного діалогу - це одна з стадій. Я не можу сказати, що чекає нас у 2008 році, чи буде та або інша країна готова вступити до НАТО, оскільки якби я заявив, що знаю, то порушив би головний принцип - принцип виконання кандидатами необхідних умов.

- Багато хто стверджує, що той факт, що в Грузії населення більш позитивно відноситься до вступу країни до НАТО, може стати перевагою для Тбілісі, а той факт, що населення України роз'єднане, швидше, негативно вплине на
шанси України. Чи так це? Яку роль відіграє громадська думка у всьому цьому процесі?

- Зрештою, рішення приймає народ. Уряди можуть задавати напрями, підштовхувати, але в будь- якому демократичному суспільстві при справжній демократії вирішувати мають люди. Ми знаємо, що якщо подивитися на опитування громадської думки в Україні, то очевидно тут є проблеми. І
передусім це проблеми не НАТО, а України. Ми ведемо інтенсивний діалог, ми тісно співпрацюємо з Україною, ми продовжуватимемо підтримувати Україну у всьому, з яким би проханням вона не звернулася, я і надалі пояснюватиму українцям, що таке НАТО, як пояснюю це в Росії. Хоча я не продаю НАТО, НАТО - це не пральний порошок, НАТО - це унікальна політична й військова організація. Що ж до Грузії, то, дійсно, там суспільна підтримка членства в НАТО дуже сильна. Рішення про те, щоб перейти до інтенсивного діалогу з Грузією щодо членства було прийняте нещодавно, у вересні в Нью-Йорку на зустрічі міністрів закордонних справ. Я вважаю, що ми з Грузією повинні повністю використати можливості цього процесу, блок НАТО повинен допомогти Грузії провести необхідні реформи. При цьому ми виступаємо за територіальну цілісність Грузії й мирне врегулювання конфліктів в Абхазії й Південній Осетії. І, зрештою, визначатимуть майбутнє Грузії її жителі. А що стосується відносин НАТО з Росією, то я не вважаю, що зміцнення влади закону, стабільності, безпеки й демократії на кордонах Росії може їй як-
небудь зашкодити.

- Ви згадали майбутнє в 2007 році п'ятиріччя ради Росії - НАТО. У Москві, проте, існує думка, що відносини Росії з НАТО знаходяться якщо не в кризі, то в глухому куті. У вас є таке ж відчуття?

- Ми, певно, не перебуваємо ні в стані кризи, й не в глухому кутi. Я вважаю, і я говорив про це в Ризі, що ці відносини вимагають вкладень. Якщо не інвестувати в компанію, якщо не вкладати в неї, то, як ми всі знаємо, результат відрізнятиметься від наших очікувань. І що ж ми повинні робити? Кажучи ми, я маю на увазі й НАТО, й Росію. Обидві сторони повинні робити свій внесок у практичне співробітництво, в політичне співробітництво, й не ухилятися від обговорення питань, за якими ми не маємо консенсусу. Наприклад, щодо Грузії, яка перебуває в сварці з Росією, в мене є що сказати обом сторонам. Для Росії настав час відмовитися від тих заходів, які були вжиті відносно Грузії й грузинів. Грузія ж могла б постаратися, щоб тон діалогу став менш жорстким. Повертаючись же до питання відносин Росії й НАТО, повторюю: свій внесок мають робити й Росія, й НАТО. Це
відносини між двома зрілими суб'єктами. Росія є зрілою країною, НАТО – це зріла організація. Росія - постійний член Ради Безпеки ООН, тож співробітництво з Росією важливе для розв'язання багатьох серйозних конфліктів у світі. У тому числі невирішених питань Північної Кореї, Ірану, Близького Сходу, Косово.

- Багато хто на саміті говорить про необхідність політики енергетичної безпеки всередині НАТО. Але й у Москві це можуть інтерпретувати як спробу,умовно кажучи, натиснути на Росію, використовуючи енергетику як один із важелів політичного тиску.

- Певно, ні. Ні, тому що коли я говорю про необхідність нової політики енергетичної безпеки в зв'язку з НАТО, я маю на увазі, що НАТО повинна оцінювати ситуацію набагато ширше. І ви ніколи не почуєте, щоб я прямо прив'язував Росію, або політику Росії, говорячи про енергетичну безпеку. НАТО - це не Європейський Союз. НАТО - це не енергетичне агентство, НАТО - це політична, військова організація, до чиєї стратегічної концепції входить і вільний потік енергоресурсів. Навіть якщо в підсумкових документах ризького саміту ви побачите слова про енергетичну безпеку, все одно це не пов'язано з відносинами Росія - НАТО. Це відноситиметься до розуміння суті НАТО в широкому сенсі. І якщо ми заговорили про більш широке значення НАТО, дозвольте мені повторити приклад, який я вже якось наводив. Я можу собі уявити, що НАТО й союзники, в тому числі Росія, беруть або брали участь у середземноморських військових навчаннях нарівні з військовими кораблями НАТО. Можу припустити, що НАТО й партнери можуть охороняти морські шляхи, якими транспортуються нафта або газ.

N210, п'ятниця, 1 грудня 2006
Газета "День" (укр) 30.11.2006 21:23
http://www.day.kiev.ua/ua.2006.210/173343/173344/