Під патронатом ЮНЕСКО: Міжнародний науковий форум про Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні
Задля поглиблення вивчення історії Голодомору 1932 – 1933 років в Україні та вшанування пам'яті мільйонів співвітчизників, які стали його жертвами, Українським інститутом національної пам'яті спільно з Національною академією наук України організовано міжнародну наукову конференцію "Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка", яка відбулася 25-26 вересня 2008 року в м. Києві.
Метою конференції був обмін результатами наукових досліджень щодо причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні та інших регіонах колишнього СРСР, обговорення сучасних проблем правової оцінки голодомору в Україні 1932-1933 рр., розробка рекомендацій щодо вдосконалення державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті українського народу.
Участь у заході взяли провідні українські та закордонні дослідники Голодомору, представники центральних органів виконавчої та законодавчої влади, громадських організацій і засобів масової інформації. Зокрема, з доповідями виступили академік НАН України, в.о. Голови Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський, академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України Олексій Онищенко, чл.-кор. НАН України, д.е.н., директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова, віце-прем'єр-міністр Іван Васюник, д.і.н., заступник Голови Українського інституту національної пам'яті Владислав Верстюк, д.і.н., заступник директора Інституту історії України НАН України Станіслав Кульчицький, д.і.н., суддя Федерального Суду Претензій Богдан Футей (Вашингтон, США), професор Пензенського державний педагогічний університет ім. В.Г.Бєлінського Віктор Кондрашин, професор Університету Мельбурну Стефан Віткрофт (Австралія), д-р. Роман Сербин (Монреаль, Канада), професор Університету Альберти Іван-Павло Химка (Едмонтон, Канада), д-р., Інститут національної пам'яті Роберт Куснєж (Краків, Польща), д.е.н., Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Ірина Курило та інші.
Робота конференції проходила у трьох секціях: політичні та соціально-економічні чинники Голодомору 1932-1933 рр.; масштаби та наслідки демографічної катастрофи 1932-1933 рр.; правова оцінка Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду українського народу.
Тема виступу нашої землячки, доцента Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Шевченка, к.і.н. Тамара Демченко під час роботи першої секції „Свідчення про Голодомор як джерело до вивчення феномену сталінських активістів”.
Роботу в секціях було підсумовано на круглому столі "Дискусійні питання вивчення Голодомору" під головуванням д.і.н., заступника директора Інституту історії України НАН України Станіслава Кульчицького, к.е.н. з Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Наталії Левчук та д.ю.н. Уповноваженого України в Міжнародному суді ООН Володимира Василенка.
Увага учасників конференції була зосереджена на історичних, демографічних та правових оцінках Голодомору 1932 – 1933 років. Розглянуто тезу про те, що голод у 1932 – 1933 роках переживало населення інших регіонів Радянського Союзу – Поволжя, Казахстан, Кубань. На відміну від голоду в зазначених регіонах Голодомор в Україні відрізнявся штучністю і зумисністю, спрямуванням на нищення осердя української нації – українського селянства.
Пробуджена Українською національною революцією 1917-1921 років Україна швидко відроджувалася, маючи при цьому значні людські та економічні ресурси. Політика українізації на кінець 1920-х років вийшла далеко за межі, які було встановлено більшовиками. Відбувалося поглиблення української національної свідомості до того часу набула загрозливих масштабів. Відмова радянської влади від Нової економічної політики і посилення тиску на українське селянство спричинила масовий селянський спротив, що становило загрозу для існування радянської влади та єдності СРСР. Поруч з соціально-економічними вимогами українське населення висувало гасла за відновлення власної державності.
Саме з цих причин, основний акцент радянське керівництво зробило на фізичне знищення української нації, у першу чергу її основи – українського села, виснаження матеріальних і духовних ресурсів України. Влада намагалася деморалізувати інтелігенцію і зробити з постголодоморних українських селян, покірних і безвільних колгоспників.
Враховуючи вищезазначене, слід вважати, що Голодомор був використаний: для придушення прагнення української нації до незалежності; знищення соціально-економічної бази української національної ідеї; як деморалізуючий фактор для решти українського населення з метою реалізації політики тоталітарного режиму на знищення української нації як такої; для створення єдиної держави з єдиним радянським народом та уніфікованою свідомістю.
Голодомор 1932 – 1933 років в Україні мав штучний і зумисний характер, що згідно з статтею 2 Конвенції від 9 грудня1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього дає підстави стверджувати про геноцид Українського народу. Про навмисність дій тоталітарного режиму свідчать безпосередні дії радянської влади в Україні: занесення сіл на "чорні дошки", збір натуральних податків з українського населення, обмеження переміщення, великі обсяги експорту хліба за кордон у 1932 – 1933 роках, відмова від закордонної допомоги.
Голодомор 1932-1933 років відповідає поняттю геноциду, передбаченому Конвенцією ООН від 9 грудня 1948 року про попередження злочину геноциду та покарання за нього, передусім пункту «с» статті 2 (навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її).
Роботу міжнародної наукової конференції висвітлювали кореспонденти ряду вітчизняних і закордонних ЗМІ. Для них в перерві була організована прес-конференція, на якій доповідачі відповіли на всі поставлені запитання журналістів.
Також під час конференції працювала виставка книг про Голодомор, виданих Видавничим домом "Києво-могилянська академія". Це ж видавництво провело презентацію книги "Великий голод в Україні 1932-1933 рр." Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США у 4 томах, перекладеної українською мовою.
Метою конференції був обмін результатами наукових досліджень щодо причин та наслідків голодомору 1932-1933 рр. в Україні та інших регіонах колишнього СРСР, обговорення сучасних проблем правової оцінки голодомору в Україні 1932-1933 рр., розробка рекомендацій щодо вдосконалення державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті українського народу.
Участь у заході взяли провідні українські та закордонні дослідники Голодомору, представники центральних органів виконавчої та законодавчої влади, громадських організацій і засобів масової інформації. Зокрема, з доповідями виступили академік НАН України, в.о. Голови Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський, академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України Олексій Онищенко, чл.-кор. НАН України, д.е.н., директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова, віце-прем'єр-міністр Іван Васюник, д.і.н., заступник Голови Українського інституту національної пам'яті Владислав Верстюк, д.і.н., заступник директора Інституту історії України НАН України Станіслав Кульчицький, д.і.н., суддя Федерального Суду Претензій Богдан Футей (Вашингтон, США), професор Пензенського державний педагогічний університет ім. В.Г.Бєлінського Віктор Кондрашин, професор Університету Мельбурну Стефан Віткрофт (Австралія), д-р. Роман Сербин (Монреаль, Канада), професор Університету Альберти Іван-Павло Химка (Едмонтон, Канада), д-р., Інститут національної пам'яті Роберт Куснєж (Краків, Польща), д.е.н., Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Ірина Курило та інші.
Робота конференції проходила у трьох секціях: політичні та соціально-економічні чинники Голодомору 1932-1933 рр.; масштаби та наслідки демографічної катастрофи 1932-1933 рр.; правова оцінка Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду українського народу.
Тема виступу нашої землячки, доцента Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Шевченка, к.і.н. Тамара Демченко під час роботи першої секції „Свідчення про Голодомор як джерело до вивчення феномену сталінських активістів”.
Роботу в секціях було підсумовано на круглому столі "Дискусійні питання вивчення Голодомору" під головуванням д.і.н., заступника директора Інституту історії України НАН України Станіслава Кульчицького, к.е.н. з Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Наталії Левчук та д.ю.н. Уповноваженого України в Міжнародному суді ООН Володимира Василенка.
Увага учасників конференції була зосереджена на історичних, демографічних та правових оцінках Голодомору 1932 – 1933 років. Розглянуто тезу про те, що голод у 1932 – 1933 роках переживало населення інших регіонів Радянського Союзу – Поволжя, Казахстан, Кубань. На відміну від голоду в зазначених регіонах Голодомор в Україні відрізнявся штучністю і зумисністю, спрямуванням на нищення осердя української нації – українського селянства.
Пробуджена Українською національною революцією 1917-1921 років Україна швидко відроджувалася, маючи при цьому значні людські та економічні ресурси. Політика українізації на кінець 1920-х років вийшла далеко за межі, які було встановлено більшовиками. Відбувалося поглиблення української національної свідомості до того часу набула загрозливих масштабів. Відмова радянської влади від Нової економічної політики і посилення тиску на українське селянство спричинила масовий селянський спротив, що становило загрозу для існування радянської влади та єдності СРСР. Поруч з соціально-економічними вимогами українське населення висувало гасла за відновлення власної державності.
Саме з цих причин, основний акцент радянське керівництво зробило на фізичне знищення української нації, у першу чергу її основи – українського села, виснаження матеріальних і духовних ресурсів України. Влада намагалася деморалізувати інтелігенцію і зробити з постголодоморних українських селян, покірних і безвільних колгоспників.
Враховуючи вищезазначене, слід вважати, що Голодомор був використаний: для придушення прагнення української нації до незалежності; знищення соціально-економічної бази української національної ідеї; як деморалізуючий фактор для решти українського населення з метою реалізації політики тоталітарного режиму на знищення української нації як такої; для створення єдиної держави з єдиним радянським народом та уніфікованою свідомістю.
Голодомор 1932 – 1933 років в Україні мав штучний і зумисний характер, що згідно з статтею 2 Конвенції від 9 грудня1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього дає підстави стверджувати про геноцид Українського народу. Про навмисність дій тоталітарного режиму свідчать безпосередні дії радянської влади в Україні: занесення сіл на "чорні дошки", збір натуральних податків з українського населення, обмеження переміщення, великі обсяги експорту хліба за кордон у 1932 – 1933 роках, відмова від закордонної допомоги.
Голодомор 1932-1933 років відповідає поняттю геноциду, передбаченому Конвенцією ООН від 9 грудня 1948 року про попередження злочину геноциду та покарання за нього, передусім пункту «с» статті 2 (навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її).
Роботу міжнародної наукової конференції висвітлювали кореспонденти ряду вітчизняних і закордонних ЗМІ. Для них в перерві була організована прес-конференція, на якій доповідачі відповіли на всі поставлені запитання журналістів.
Також під час конференції працювала виставка книг про Голодомор, виданих Видавничим домом "Києво-могилянська академія". Це ж видавництво провело презентацію книги "Великий голод в Україні 1932-1933 рр." Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США у 4 томах, перекладеної українською мовою.
Український інститут національної пам’яті.
Підготував до передачі у місцеві ЗМІ представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області С.В.Бутко
|
