Гітлерівці планували знищити до третини українців і заселити звільнені території німецькими колоністами. Ця теза повторювалася і продовжує повторюватися нині — і не лише у лівих виданнях. Короткий аналіз проблеми — без емоцій, тільки факти і цифри.
У матеріалах Нюрнберзького процесу є посилання на виступ Гіммлера на таємній нараді у Гітлера навесні 1941-го року. Він закликав зменшити (а не знищити) в перспективі слов’янське населення Польщі та окупованих республік СРСР на ЗО мільйонів. Пропонувалася черговість і відповідні рознарядки: спочатку прорідити поляків, потім білорусів, далі — росіян і українців. Цифра ЗО мільйонів справді становить третину населення окупованих німцями Польщі, Білорусі, України та частини Російської Федерації.
А тепер — головне. В 1933-34-му роках сталінський режим знищив штучно створеним голодом щонайменше 10 мільйонів чоловік. Саме цю цифру радянський вождь подав у приватній розмові з Черчіллем. 10 мільйонів жертв Голодомору — третина тодішнього населення УРСР.
Гітлер лише планував, а Сталін уже знищив третину українців!
Не треба закінчувати курс Академії Генштабу, аби підрахувати, скільки мільйонів самих лише солдатів 1920-22-го року народження недорахувалася Червона Армія у 1941-му році тільки тому, що майбутні захисники Вітчизни померли від голоду у тому страшному 1933-му. Навчило це чомусь Сталіна? Якби ж то!
За перші три тижні літа 1941-го року радянська армія втратила 100 дивізій, а до грудня — 300! Сучасні російські джерела подають загальну цифру втрат: п'ять з половиною мільйонів убитих, покалічених, полонених і таких, що назавжди пропали без вісті. Причина відома — патологічна бездарність Верховного і його горе-полководців. Скільки серед цих мільйонів було українців? Сучасні російські джерела мовчать або посилаються на гриф «Таємно». Хоча, що там уже втаємничувати через 63 роки після війни?
Нарешті — останній факт. Один із численних епізодів так званого «переможного періоду війни 1941-45 років». Рання весна 1944-го року, Корсунь-Шевченківська операція, 24 доби кривавої маячні. Маршал Жуков кидає на добре підготовлену, глибоко ешелоновану оборону німців підрозділи кепсько озброєних і ненавчених українців у віці від 15 до 55 років. їхня провина лише в тому, що вони з милості того ж Жукова опинилися свого часу на окупованій території. Корсунь-Шевченківська битва закінчилася для Червоної Армії безславно. Німці прорвали кільце блокади і організовано відійшли. На полі бою (чи все ж таки — бійні?) залишилися трупи 770 тисяч убитих українців. І такі от Корсунь-Шевченківські варіанти Сталін і його посіпаки повторювали аж до самого Берліна.
Баланс людських втрат, він же бухгалтерія смерті — справа нестерпна навіть для людей з міцними нервами. У радянській версії цей баланс, крім океанів крові, вирізняється ще й еверестами брехні. В 1945-му році Сталін нахабно брехав про 6-7 мільйонів радянських людей, що загинули протягом чотирьох років так званої «вітчизняної» війни. П’ятнадцять років потому Хрущов мусив назвати цифру 20 мільйонів. І лише перед повним крахом совєцької імперії Горбачов крізь зуби процідив щось про 27 мільйонів.
Один із найкращих і найпорядніших російських письменників — фронтовик Віктор Астафьєв — обґрунтовано подає цифру сорок сім мільйонів.
Єфрейтор Гітлер лише планував скоротити кількість слов’янського люду на 30 мільйонів. Поступово. Недовчений семінарист Сталін, не зморгнувши оком, приніс у жертву мало не одним махом 47 мільйонів. Навіть якщо з цієї кількості українцем був лише кожен третій – то ця цифра мало не втричі перевершить оті 5-6 мільйонів загиблих у війні українців, на які й досі посилаються офіційні історіографи незалежної України.

Валерій ЛАПІКУРА, Наталя ЛАПІКУРА