Якщо хтось до 26 грудня ще сумнівався у тому, що Компартія України – зовсім не об'єднання вірних ленінців, а банальний бізнес-клуб з "відбивання" грошей великого капіталу, то від цього дня такі сумніви мають зникнути повністю й остаточно, раз і назавжди.

І розвіює їх особисто великий вождь усіх трудящих, засновник більшовицької партії та "великий українець" (в потрактуванні Петра Симоненка) Володимир Ілліч Ульянов-Ленін.

Отож: 26 грудня член фракції КПУ Катерина Самойлик оголосила з трибуни Верховної Ради про створення (цитую стенограму сесійного засідання) "міжфракційного депутатського об'єднання на підтримку Канонічної православної церкви України" (в дужках зауважу, що слово "канонічна" слід писати з малої літери, а "Церква" - з великої, але Бог суддя парламентському апарату та членам об'єднання, які не перевірили текст стенограми, а, може, й самі не знають тих традицій, які запекло "захищають"…).

У боротьбі за захист і ствердження такої Церкви члени об'єднання будуть спиратися на "вибір нашого народу, ментальність, історії та волю переважної більшості наших виборців, громадян України".

А ще на меті 155 депутатів-членів об'єднання ставлять "створення реальних умов захисту та прав громадян на вільне, історично-культурне, канонічно обумовлене сповідування православної віри громадянами України".

А ще Катерина Самойлик, котра стала співкоординатором об'єднання, гнівно кинула представникам більшості (знову цитую стенограму): "…За всю новітню історію України стільки ганьби для історичної православної церкви, стільки руйнувань ніхто не приніс, окрім вас.

І тому я з честю заявляю про створення об'єднання про підтримку церкви. Ми будемо все робити для того, щоб православний вибір був захищений у Верховній Раді. За всю новітню історію стільки ганьби для історичної Церкви ніхто не приніс, крім вас... Ви догаласувалися до того, що далі нікуди падати".

Отже, комуністи, які проводять свої з'їзди під ленінськими портретами і при всякій нагоді намагаються цитувати ті чи інші ленінські слова, стрункими лавами рушили до об'єднання ревних борців за православ'я, та ще й не всяке, а за православ'я цілком конкретної Церкви, російської.

А ті, хто зробив щось погане цій Церкві – в очах комуністів України чи не найперші вороги. Крапка.

А тепер подивімося, як оцінював подібних діячів у середовищі робітничого і комуністичного руху - які побутували й на початку минулого століття, ба більше – як ставився до релігії та всіх церков, і російської православної Церкви також, великий вождь і світоч марксизму В.І. Ульянов-Ленін. Цитувати його твори я буду мовою оригіналу.

Почнімо з загальних речей.

"Все современные религии и церкви, все и всяческие религиозные организации марксизм рассматривает всегда, как органы буржуазной реакции, служащие защитой эксплуатации и одурманению рабочего класса… Мы должны бороться с религией. Это – азбука всего материализма и, следовательно, марксизма".

Ось так. Треба з релігією боротися – це абетка. Російська православна Церква – це, за Леніним, "орган буржуазної реакції". А КПУ діє прямо протилежним чином, і ще й критикує своїх опонентів…

Чи, може, участь депутатів КПУ у подібному міжфракційному об'єднанні – це їхня приватна справа? Ленін вважав інакше:

"По отношению к партии социалистического пролетариата религия не есть частное дело. Партия наша есть союз сознательных, передовых борцов за освобождение рабочего класса. Такой союз не может и не должен безразлично относиться к бессознательности, темноте или мракобесничеству в виде религиозных верований". І рішуче додавав: "Наша программа вся построена на научном и, притом, именно материалистическом мировоззрении. Разъяснение нашей программы необходимо включает поэтому и разъяснение истинных исторических и экономических корней религиозного тумана".

Що ж декларує Катерина Самойлик? Знов-таки, речі прямо протилежні тим, які вважав обов'язковими для комуністів Ленін. Зокрема, вона пропагує ідею "канонічного православ'я", замість того, щоб вести атеїстичну пропаганду.

"Борьбу с религией нельзя ограничивать абстрактно-идеологической проповедью, нельзя сводить к такой проповеди; эту борьбу надо поставить в связь с конкретной практикой классового движения, направленного к устранению социальных корней религии, - писав про таку пропаганду Ленін і підкреслював: Атеистическая пропаганда социал-демократии должна быть подчинена ее основной задаче: развитию классовой борьбы эксплуатируемых масс против эксплуататоров…".

Ось так ставився до релігії Ленін, у вірності ідеям якого клянеться і якого начебто возвеличує КПУ. Можна знайти й інші подібні цитати, але досить. Краще – для політгурманів – декілька украй рішучих заяв Ульянова-Леніна стосовно релігійного світогляду і релігії, переважно із його листування.

"Религия - род духовной сивухи, в которой рабы капитала топят свой человеческий образ, свои требования на сколько-нибудь достойную человека жизнь".

"...Всякий боженька есть труположство — будь это самый чистенький, идеальный, не искомый, а построяемый боженька, все равно..."

"Миллион грехов, пакостей, насилий и зараз физических гораздо легче раскрываются толпой и потому гораздо менее опасны, чем тонкая, духовная, приодетая в самые нарядные "идейные" костюмы идея боженьки".

"Бог есть (исторически и житейски) прежде всего комплекс идей, порожденных тупой придавленностью человека и внешней природой и классовым гнетом, - идей, закрепляющих эту придавленность, усыпляющих классовую борьбу".

"Теперь и в Европе и в России всякая, даже самая утончённая, самая благонамеренная защита или оправдание идеи бога есть оправдание реакции".

"…Всякая религиозная идея, всякая идея о всяком боженьке, всякое кокетничанье даже с боженькой есть невыразимейшая мерзость".

Ось так.

І взагалі – найм'якіший термін, який Володимир Ілліч вживав стосовно тих освічених людей, які захищали ідею Бога – "сволочь идеалистическая".

Але це, так би мовити, теорія. А от яким чином Ленін реалізовував її на практиці, здобувши владу. Наведу цей цілком таємний документ повністю.

"1 мая 1919 г. № 13666/2.

Председателю ВЧК тов. Дзержинскому Ф.Э.

УКАЗАНИЕ

В соответствии с решением ВЦИК и Сов. Нар. Комиссаров необходимо как можно быстрее покончить с попами и религией. Попов надлежит арестовывать как контрреволюционеров и саботажников, расстреливать беспощадно и повсеместно. И как можно больше. Церкви подлежат закрытию. Помещения храмов опечатать и превращать в склады.

Председатель ВЦИК Калинин,

Председатель Сов. Нар. Комиссаров Ульянов (Ленин).

19 марта 1922 г."

Красномовно, чи не так? І все це – заходи, спрямовані якраз проти справді канонічної православної Церкви; отже, це і є взірець, яким повинен керуватися кожен істинний ленінець…

Щоправда, деякі сучасні дослідники (з числа тих, котрі прагнуть вписати Леніна і Сталіна в органічний розвиток російської державності і довести, що вони не були такими вже й поганими) заперечують автентичність цього тексту.

Мовляв, пролежав він невідь де стільки років, а тепер, за кілька років після публікації, знову зник із дослідницького обрію. Добре, хоча понад 70% документів політбюро досі лишаються таємними, припустимо, що тут щось не те. Але як оцінити цей текст, автентичність якого не викликає ні у кого ані найменшого сумніву?

"СТРОГО СЕКРЕТНО Просьба ни в каком случае копий не снимать, а каждому члену Политбюро (тов. Калинину тоже) делать свои заметки на самом документе.

Ленин.

…Нам во что бы то ни стало необходимо провести изъятие церковных ценностей самым решительным и самым быстрым образом, чем мы можем обеспечить себе фонд в несколько сотен миллионов золотых рублей (надо вспомнить гигантские богатства некоторых монастырей и лавр)… Взять в свои руки этот фонд в несколько сотен миллионов золотых рублей (а может быть, и в несколько миллиардов) мы должны во что бы то ни стало. А сделать это с успехом можно только теперь. Все соображения указывают на то, что позже сделать нам этого не удастся, ибо никакой иной момент, кроме отчаянного голода, не даст нам такого настроения широких крестьянских масс, который бы либо обеспечивал нам сочувствие этой массы, либо, по крайней мере, обеспечил бы нам нейтрализирование этих масс.

На Съезде партии устроить секретное совещание всех или почти всех делегатов по этому вопросу совместно с главными работниками ГПУ, НКЮ и Ревтрибунала. На этом совещании провести секретное решение Съезда о том, что изъятие ценностей, в особенности самых богатых лавр, монастырей и церквей, должно быть проведено с беспощадной решительностью, безусловно ни перед чем не оста[на]вливаясь и в самый кратчайший срок...".

А це, між іншим, уже період НЕПу і "лібералізації" більшовицької політики, а не воєнного комунізму, як у випадку першого документу. Та стилістика однакова, істинно ленінська, сказати б. І до написаного нічого додати, й відняти від нього – також.

…Власне, можна було б тільки аплодувати, якби КПУ публічно відмовилася від цієї (як й іншої) ленінської спадщини, офіційно оголосила "великого Ілліча" ворогом українського народу та самотужки висадила у повітря монументи цьому персонажеві по всій Україні. Врешті, час для долання тоталітарного минулого давно настав.

Але ні! Лідер Компартії домагається того, щоб Леніна визнали "великим українцем", клянеться у вірності його ідеям, а водночас ставить партію на службу "буржуазній реакції" та "присиплянню класової боротьби".

Що там Ілліч вживав у таких випадках за термін? Здається, щось на кшталт "політичних проституток"?..

Стаття з Української правди