Козелець: історія, архітектура, туризм
Неподалік від автомобільної траси Київ – Чернігів знаходиться мальовниче селище Козелець. Навесні розлогі береги річки Остер, на якій розкинулось стародавнє містечко, вкривають суцільним килимом жовті квіти – козельці, - кажуть, що від них і походить назва селища. Чи, можливо, від козячого лісу в околиці, званого в давнину “козелес”, де водилось багато диких кіз. Що знайшло, до речі, відображення на гербі містечка, наданому йому в 1663 році: на ньому бачимо срібного козла із золотим хрестом на спині.
Ці місця були заселені людиною ще в глибоку давнину. На території і околицях селища знайдені слов’янські поселення перших століть нашої ери та городищ Київської Русі.
У документах Козелець з’являється лише на початку ХУІІ століття, коли він був вже відомою фортецею, збудованою під час володіння ним Польщею. Міста Лівобережної України були власністю як великих, так і малих феодалів Речі Посполитої, от і Козелець за наказом короля Яна Казимира в 1663 році переданий старості С.Аксаку “для разных случаев, особливо для защиты от набегов неприятельских”.
Швидкому зростанню містечка сприяло його вигідне розташування при великій дорозі, а також надане в 1656 році гетьманом України Богданом Хмельницьким магдебурзьке право.
В 1654 році Козелець стає сотенним містечком Київського полку, а з 1669 року – центром Київського полку, де мешкав полковник і козацька старшина.
Чому ж це містечко стало полковим? А історія ось яка. Після Андрусівського перемир’я кордон між Росією та Польщею проліг Дніпром. І на Правобережній Україні підпорядкованим Російській державі залишився тільки Київ з прилеглими землями по річці Ірпінь. Відтак, з військово-політичних міркувань у 1708 році управління Київським полком було перенесено на Лівобережжя – в найближчий до Дніпра значний населений пункт Козелець.
Проте, стародавнє містечко славиться не лише своєю історією а й унікальними архітектурними пам’ятками. Головною спорудою Козельця є величний собор Різдва Богородиці споруджений у ХУІІІ столітті. А створили мурований, двоповерховий храм у стилі бароко відомі архітектори А.В.Квасов та І.Г.Григорович-Барський. Храм-усипальниця вражає монументальністю і водночас святковістю та вишуканістю, що нагадують тонкий витвір ювелірного мистецтва. В інтер’єрі собору панують центральна баня та різьблений з липи позолочений іконостас, створений, як вважається, за участю видатного архітектора В.В.Растреллі. Поряд з храмом розташована чотириярусна дзвіниця. Її висота до хреста становить 50 метрів. Це своєрідний давній маяк, який видно на далекій відстані степового простору.
Розповідь про ці споруди була б не повною, якщо не згадати про дивовижний випадок навесні 1731 року. Згадаймо, російський полковник Ф.С.Вишневський, повертаючись із Угорщини зупинився в селі Чемер, неподалік від Козельця. Офіцер зайшов помолитись в місцевий храм і був вражений могутнім голосом - це співав пастух Олекса Розум. Полковник запросив здібного парубка до придворної капели. І Олексій невдовзі опинився в Петербурзі, він стає царським придворним співаком, а згодом графом Розумовським. Відтоді й пішов рід графів Розумовських, які залишили помітний слід в українській історії.
На знак вдячності щасливому випадку мати Олексія – лемешівська шинкарка Наталія Дем’янівна Розумиха спорудила на свої кошти собор Різдва Богородиці та дзвіницю.
Проте, повернемось до архітектурних пам’яток Козельця. Неподалік від храму-усипальниці, в сучасному парку знаходиться старовинна двоповерхова кам’яниця. Саме тут і розміщувалась канцелярія Київського полку. Будівництво кам’яниці у ХУІІІ столітті розпочав А.Квасов, а закінчив, прикрасивши фасади ліпленням І.Григорович-Барський. Це єдина адміністративна споруда, зведена досвідченими майстрами, що збереглась на Чернігівщині.
В центрі селища розташована також п’ятибанна Воскресенська церква. А на невеличкому узвишші над берегом Остра, на південній межі давньої фортеці знаходиться церква святого Миколая, покровителя усіх подорожуючих сушею й водою. Вона створена у стилі пізнього бароко у 1784 році на кошти священика К.Тарловського та парафіян.
На східній околиці Козельця, праворуч від дороги на село Данівка знаходиться старовинна садиба Покорщина. За народними переказами вона названа на згадку про ті часи, коли російська цариця Єлизавета “покорилася” вродливому пастуху Олексі Розуму. Садиба належала його сестрі Вірі Григорівні Дараган, яка завдяки щасливій долі, з простих козачок стала дружиною козелецького полковника Ю.Ф.Дарагана. Розташована вона в старому, колись ретельно доглянутому парку, який межує з мальовничими луками біля заплави річки Остер.
Головна будівля садиби – це невеличкий одноповерховий затишний будиночок, споруджений у другій половині ХУІІІ століття. Ліворуч від центрального входу зберігся прикрашений дивовижним різьбленням каретний дерев’яний сарай. Поряд з колишнім панським будинком стоїть двоповерхова кам’яниця – одна з небагатьох на Лівобережній Україні господарських споруд козацької старшини, що збереглась в первісному вигляді. Маленька і міцна споруда із заґратованими віконцями, з кованими дверима та віконницями зовні дуже схожа і на невеличку скриню – старовинну родову скарбницю, яка приховує в собі героїчні сторінки багатовікової історії Козельця.
Архітектурні шедеври селища здавна привертали увагу подорожуючих. Отож і нині Козелець відвідують туристи з інших регіонів України, а також іноземці, щоб бодай на хвилинку завітати до унікальних пам’яток архітектури, ознайомитись зі славною історією стародавнього містечка. Вони зачаровано дивляться на величні храми, дивуються щасливій долі роду Розумовських і … їдуть далі.
Туризм, як відомо, є однією з найприбутковіших галузей економіки. Відтак, вже декілька років на всіх рівнях влади ведеться мова про необхідність розвитку туризму в Україні, але, як правило, гарні проекти залишаються лише на папері. Наголошується на необхідності створення заповідника в Козельці (або філіалу Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”), який би займався екскурсійною діяльністю та дбав про охорону і реставрацію пам’яток. Керівництво обласної держадміністрації позитивно сприймає цю ідею, але одними постановами та наказами таку важливу справу не зробити. Потрібні кошти, й немалі! Адже, турист хоче не лише слухати цікаві розповіді екскурсоводів, а також відпочити в гарному готелі, відвідати кафе, ресторан.
А поки, що в колись затишному парку на Покорщині продовжують руйнуватись пам’ятки архітектури. На його території будують гаражі, будівлі. І природа й архітектура занепадає.
Але, будемо вірити, що влада, особливо в Києві, зрозуміє важливість розвитку туризму. І про стародавній Козелець з його славною історією та унікальними архітектурними перлинами дізнаються у всьому світі.
Ці місця були заселені людиною ще в глибоку давнину. На території і околицях селища знайдені слов’янські поселення перших століть нашої ери та городищ Київської Русі.
У документах Козелець з’являється лише на початку ХУІІ століття, коли він був вже відомою фортецею, збудованою під час володіння ним Польщею. Міста Лівобережної України були власністю як великих, так і малих феодалів Речі Посполитої, от і Козелець за наказом короля Яна Казимира в 1663 році переданий старості С.Аксаку “для разных случаев, особливо для защиты от набегов неприятельских”.
Швидкому зростанню містечка сприяло його вигідне розташування при великій дорозі, а також надане в 1656 році гетьманом України Богданом Хмельницьким магдебурзьке право.
В 1654 році Козелець стає сотенним містечком Київського полку, а з 1669 року – центром Київського полку, де мешкав полковник і козацька старшина.
Чому ж це містечко стало полковим? А історія ось яка. Після Андрусівського перемир’я кордон між Росією та Польщею проліг Дніпром. І на Правобережній Україні підпорядкованим Російській державі залишився тільки Київ з прилеглими землями по річці Ірпінь. Відтак, з військово-політичних міркувань у 1708 році управління Київським полком було перенесено на Лівобережжя – в найближчий до Дніпра значний населений пункт Козелець.
Проте, стародавнє містечко славиться не лише своєю історією а й унікальними архітектурними пам’ятками. Головною спорудою Козельця є величний собор Різдва Богородиці споруджений у ХУІІІ столітті. А створили мурований, двоповерховий храм у стилі бароко відомі архітектори А.В.Квасов та І.Г.Григорович-Барський. Храм-усипальниця вражає монументальністю і водночас святковістю та вишуканістю, що нагадують тонкий витвір ювелірного мистецтва. В інтер’єрі собору панують центральна баня та різьблений з липи позолочений іконостас, створений, як вважається, за участю видатного архітектора В.В.Растреллі. Поряд з храмом розташована чотириярусна дзвіниця. Її висота до хреста становить 50 метрів. Це своєрідний давній маяк, який видно на далекій відстані степового простору.
Розповідь про ці споруди була б не повною, якщо не згадати про дивовижний випадок навесні 1731 року. Згадаймо, російський полковник Ф.С.Вишневський, повертаючись із Угорщини зупинився в селі Чемер, неподалік від Козельця. Офіцер зайшов помолитись в місцевий храм і був вражений могутнім голосом - це співав пастух Олекса Розум. Полковник запросив здібного парубка до придворної капели. І Олексій невдовзі опинився в Петербурзі, він стає царським придворним співаком, а згодом графом Розумовським. Відтоді й пішов рід графів Розумовських, які залишили помітний слід в українській історії.
На знак вдячності щасливому випадку мати Олексія – лемешівська шинкарка Наталія Дем’янівна Розумиха спорудила на свої кошти собор Різдва Богородиці та дзвіницю.
Проте, повернемось до архітектурних пам’яток Козельця. Неподалік від храму-усипальниці, в сучасному парку знаходиться старовинна двоповерхова кам’яниця. Саме тут і розміщувалась канцелярія Київського полку. Будівництво кам’яниці у ХУІІІ столітті розпочав А.Квасов, а закінчив, прикрасивши фасади ліпленням І.Григорович-Барський. Це єдина адміністративна споруда, зведена досвідченими майстрами, що збереглась на Чернігівщині.
В центрі селища розташована також п’ятибанна Воскресенська церква. А на невеличкому узвишші над берегом Остра, на південній межі давньої фортеці знаходиться церква святого Миколая, покровителя усіх подорожуючих сушею й водою. Вона створена у стилі пізнього бароко у 1784 році на кошти священика К.Тарловського та парафіян.
На східній околиці Козельця, праворуч від дороги на село Данівка знаходиться старовинна садиба Покорщина. За народними переказами вона названа на згадку про ті часи, коли російська цариця Єлизавета “покорилася” вродливому пастуху Олексі Розуму. Садиба належала його сестрі Вірі Григорівні Дараган, яка завдяки щасливій долі, з простих козачок стала дружиною козелецького полковника Ю.Ф.Дарагана. Розташована вона в старому, колись ретельно доглянутому парку, який межує з мальовничими луками біля заплави річки Остер.
Головна будівля садиби – це невеличкий одноповерховий затишний будиночок, споруджений у другій половині ХУІІІ століття. Ліворуч від центрального входу зберігся прикрашений дивовижним різьбленням каретний дерев’яний сарай. Поряд з колишнім панським будинком стоїть двоповерхова кам’яниця – одна з небагатьох на Лівобережній Україні господарських споруд козацької старшини, що збереглась в первісному вигляді. Маленька і міцна споруда із заґратованими віконцями, з кованими дверима та віконницями зовні дуже схожа і на невеличку скриню – старовинну родову скарбницю, яка приховує в собі героїчні сторінки багатовікової історії Козельця.
Архітектурні шедеври селища здавна привертали увагу подорожуючих. Отож і нині Козелець відвідують туристи з інших регіонів України, а також іноземці, щоб бодай на хвилинку завітати до унікальних пам’яток архітектури, ознайомитись зі славною історією стародавнього містечка. Вони зачаровано дивляться на величні храми, дивуються щасливій долі роду Розумовських і … їдуть далі.
Туризм, як відомо, є однією з найприбутковіших галузей економіки. Відтак, вже декілька років на всіх рівнях влади ведеться мова про необхідність розвитку туризму в Україні, але, як правило, гарні проекти залишаються лише на папері. Наголошується на необхідності створення заповідника в Козельці (або філіалу Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”), який би займався екскурсійною діяльністю та дбав про охорону і реставрацію пам’яток. Керівництво обласної держадміністрації позитивно сприймає цю ідею, але одними постановами та наказами таку важливу справу не зробити. Потрібні кошти, й немалі! Адже, турист хоче не лише слухати цікаві розповіді екскурсоводів, а також відпочити в гарному готелі, відвідати кафе, ресторан.
А поки, що в колись затишному парку на Покорщині продовжують руйнуватись пам’ятки архітектури. На його території будують гаражі, будівлі. І природа й архітектура занепадає.
Але, будемо вірити, що влада, особливо в Києві, зрозуміє важливість розвитку туризму. І про стародавній Козелець з його славною історією та унікальними архітектурними перлинами дізнаються у всьому світі.
Сергій Черняков
|
