У німецькому місті Ройтлінген особливе місце займає ім’я Густава Вернера \Gustav Werner\ (1809–1887) — пастора, соціального реформатора та засновника унікальної громади, що змінила уявлення про благодійність у XIX столітті.

Вернер, за покликанням душі та серця, присвятив своє життя допомозі знедоленим. Він вважав, що справжня допомога полягає не в подачці, а у створенні умов для гідного життя через працю. Саме ці ідеї стали основою його діяльності у Ройтлінгені.

"Віра без справ — мертва."

Ці прості слова стали девізом життя Густава Вернера, який перетворив місто Ройтлінген на оазу справжнього християнського милосердя і праці.

У часи, коли індустріалізація несла масове зубожіння, Вернер обрав інший шлях — працювати заради людини, а не заради наживи.

У 1840 році Вернер відкрив "Братський дім" (Bruderhaus) — притулок і школу для сиріт та соціально незахищених. Згодом ця ініціатива перетворилася на справжню соціальну громаду.

На основі принципів праці, виховання і взаємопідтримки, Вернер організував численні підприємства.

У 1855 році Вернер зробив сміливий крок: він заснував у Ройтлінгені паперову фабрику, де працювали бідняки, сироти та нужденні.

Це була не звичайна фабрика, а перша з так званих "християнських фабрик" (Christliche Fabriken) — підприємств, де робота поєднувалася з вихованням у вірі, повагою до працівника і турботою про його родину.

Пізніше з'явились й інші механічні майстерні (Mechanische Werkstätten), ковальсько-литейна справа (Eisen- und Gelbgießerei), майстерня сільськогосподарських знарядь (Ackergerätewerkstatt).

"Не милостинею, а працею; не приниженням, а гідністю слід допомагати."

Завдяки розумному господарюванню громада мала у власності 90 гектарів землі, на яких працювали ферми, вирощувались овочі, зернові, утримувалась худоба. Це забезпечувало потреби мешканців і робило громаду майже самодостатньою.

Особливе значення в діяльності Вернера мала його родина. Дружина Альбертіна Вернер (уроджена Штайнляйн) підтримувала роботу притулків та лікарень, а їхні діти зростали, розділяючи батькові цінності праці, милосердя та освіти.

Братський дім став не лише соціальним проектом, а й місцем розвитку технічних талантів. Саме у стінах майстерень Вернера розпочали свій шлях дві легенди німецького машинобудування:

• Готтліб Даймлер (1834–1900) — винахідник двигуна внутрішнього згоряння, співзасновник компанії Daimler-Motoren-Gesellschaft (сьогодні — Mercedes-Benz).
• Вільгельм Майбах (1846–1929) — великий конструктор, якого ще за життя називали «Королем конструкторів». Він став першим технічним директором Daimler і згодом заснував марку Maybach.

Обидва ще хлопцями працювали у механічних майстернях Вернера: шліфували навички, надихалися атмосферою поваги і підтримки.

"Справжня допомога — це не подачка, а гідна праця."

До кінця життя Вернера його організація об'єднувала:

• понад 800 робітників на фабриках і фермах,
• школи для ремісників,
• клініку і пологовий будинок для бідних жінок,
• власну друкарню, що випускала релігійну й освітню літературу,
• притулки для сиріт, людей з інвалідністю та літніх,
• ферми.

Все це утримувалося без державної допомоги, виключно на прибутки від підприємств і добровільні пожертви.

Його діяльність продовжує впливати на Ройтлінген і сьогодні. Ім'я Густава Вернера носить вулиця у місті, а його принципи соціальної відповідальності та гуманізму залишаються актуальними й надихають сучасні покоління.

"Bruderhaus Diakonie" продовжує працювати як сучасна благодійна організація.

Густав Вернер довів, що щире серце й віра в людину можуть змінити суспільство. Його життя стало прикладом того, як любов і праця здатні побудувати світлу спільноту навіть у найтемніші часи.

Олександр Майшев,
Національна спілка журналістів України,
"Європейська Україна"