Об’єднавчий Собор – доленосна подія для нашої Церкви, нашого народу, нашої держави. Цей Собор утвердив єднання трьох гілок до того часу поділеного українського православ’я в єдиній автокефальній помісній Православній Церкві України. Головними підсумками цього Собору були рішення про єдність Церкви, ухвалення її статутних документів та обрання Предстоятеля – Блаженнійшого Митрополита Епіфанія. Завдяки цим рішенням наша Помісна Церква отримала з рук Вселенського Патріарха Варфоломія Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію.
Згадаймо, в яких умовах відбувалася ця історична подія.
Напередодні Всеправославного Собору 16 червня 2016 року Верховною Радою України була прийнята постанова № 1422-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні». В цьому зверненні ВРУ просила Вселенського Патріарха:
- визнати нечинним акт 1686 р. як такий, що був ухвалений з порушенням священних канонів Православної Церкви;
- взяти участь у подоланні наслідків церковного поділу шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об’єднавчого собору з метою вирішення всіх суперечливих питань та об’єднання Українського православ’я;
- видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні.
Далі тривала серйозна робота, дослідження, зустрічі, діалоги, дискусії, пошуки відповідей на складні питання, результатом яких стали рішення Вселенського Патріархату, ухвалені у 2018 році, а саме – було засвідчено, що Московська патріархія не має жодних канонічних прав на юрисдикцію в Україні, бо привласнила контроль над Київською Митрополією наприкінці XVII століття самовільно і шляхом насильства.
Також було підтверджене повне і остаточне відкликання будь-яких зобов’язань за листом Вселенського Патріарха Діонісія IV, бо умови, на яких він був наданий, Москвою ніколи не були виконані, а обставини, які були причиною для цього листа – абсолютно змінилися. Було визнано недійсним накладання всіх заборон та інших церковних покарань, які Московська патріархія здійснила щодо прихильників української автокефалії не за справжні порушення, а заради тиску і залякування.
27-29 листопада 2018 року Вселенський Патріархат провів засідання Священного Синоду, де, окрім інших питань, обговорювався текст Томосу про автокефалію Української Церкви. За результатами Синоду було видано комюніке, у якому сповіщено про створення проекту Статуту Помісної Православної Церкви України.
Патріарх Варфоломій у своїх листах-запрошеннях закликав православних ієрархів трьох юрисдикцій в Україні взяти участь в Об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 р. Патріарх Варфоломій також написав листа митрополиту Онуфрію, в якому зазначив, що після обрання Предстоятеля Помісної Церкви він вже не зможе носити титул «Митрополит Київський». Якщо з боку УАПЦ та УПЦ КП всі архієреї прийняли це запрошення та взяли участь у Об’єднавчому Соборі, то з юрисдикції Московського патріархату лише два ієрархи виконали свій канонічний обов’язок перед Церквою і українським народом.
Історичний Об’єднавчий Собор відбувся 15 грудня 2018 року у Софії Київській. Перед початком Собору відбулися помісні Собори УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ, які ухвалили рішення припинити свою діяльність як окремі релігійні об’єднання та об’єднатися в одну Православну Церкву України. Делегатами Собору – всіма ієрархами з УПЦ КП, УАПЦ та двома ієрархами з УПЦ МП, представниками кліру і мирян, було одноголосно створено Православну Церкву України, а також затверджено її Статут та інші необхідні рішення. Шляхом таємного голосування новим Предстоятелем обрали Митрополита Епіфанія. Титул Предстоятеля Православної Церкви України — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України.
5 січня 2019 року Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України. Наступного дня Томос було офіційно вручено Предстоятелю ПЦУ та відбулося євхаристійне співслужіння двох Предстоятелів та ієрархів і духовенства обох Церков.
Тож всупереч сподіванням Московського патріархату зірвати об’єднавчий процес і не допустити надання Томосу про автокефалію, наш Об’єднавчий Собор у Святій Софії відбувся успішно, об’єднання українського православ’я було утверджене, і Православна Церква України як спадкоємиця всіх попередніх православних структур та юрисдикцій, що діяли на українських теренах від апостольських часів і до Собору – стала повноцінною та повноправною автокефальною Церквою у Диптиху Вселенського Православ’я.
З того часу Православна Церква України – єдина канонічно сформована православна юрисдикція в Україні. Слава Богу за все!

Джерело: Православна Церква України.