Неговський Володимир Олександрович (19.03.1909, м. Козелець, тепер Чернігівської обл. — 02.08.2003, м. Москва, РФ) — видатний патофізіолог, основоположник реаніматології, творець першого в світі науково-дослідного інституту загальної реаніматології, першовідкривач нової нозологічної одиниці (пост реанімаційної хвороби).
Народився у сім’ї вчителів. У 1933 р. закінчив медичний факультет Московського університету. У 1934 р. працював лікарем у Московській області. У 1934—1935 рр. — науковий співробітник Центрального інституту гематології та переливання крові. У 1936 р. при Інституті нейрохірургії (директор М. Н. Бурденко) створив першу в світі науково-дослідну лабораторію експериментальної фізіології по оживленню організму, в 1948 р. лабораторія стала самостійною установою у складі Академії медичних наук, а в 1985 р. — реорганізована в Інститут загальної реаніматології АМН СРСР. В. О. Неговський — його творець і керівник інституту до 1988 р.
Уся наукова діяльність видатного вченого була присвячена вивченню загальних закономірностей згасання і відновлення життєвих функцій організму; розробці патогенетично обґрунтованого комплексного методу оживлення і терапії термінальних станів, включаючи агонію і клінічну смерть та застосуванню цього методу в широкій клінічній практиці.
У 1944 р. як керівник спеціалізованої медичної бригади виїздив на фронт для роботи по оживленню поранених, що перебували у стані агонії або клінічної смерті. Життєвість та величезний потенціал нового напрямку в науці вперше підтверджені на фронтах Великої Вітчизняної війни. Велику кількість бійців повернула до життя реанімаційна бригада Неговського. Узагальнення результатів особистих досліджень, а також дані досліджень інших вітчизняних і зарубіжних медиків дало можливість В. О. Неговському виступити на Міжнародному конгресі травматологів у Будапешті (1961) і заявити про появу нової медичної науки — реаніматології.
В. О. Неговський — член-кореспондент Тулузької, Словенської, Польської академій наук і мистецтв, член Німецького товариства невідкладної медицини, почесний член Чехословацького медичного товариства та багатьох інших міжнародних медичних організацій. Нагороджений численними державними відзнаками СРСР, Іспанії, дипломами і грамотами Міжнародних наукових товариств, дипломом Європейської Ради з реанімації «За кращу медичну книгу» (1994).

За матеріалами: "Українці в світі"