На 23 травня припадає свято День святого апостола Симона Зілоти, яке в українській міфології, пов’язане із чудодійними властивостями лікарських рослин.
Чому це свято пов’язане із святим Зілота у дослідників немає єдиної точки зору. У свої нарисах «Святвечір» Василь Скуратівський пише, що можливо ще в дохристиянські часи, в дайбожичів, був святий, який опікувався квітами та рослинами. А, з впровадженням християнства його, очевидно, замінив апостол Симон Зілота.
У кожному регіоні були свої обряди й звичаї заготівлі трав. Спільним залишалось те, що чудодійні трави можна було збирати лиш чистим та в новій білизні. Їх зривали або голіруч, або за допомогою ганчірки - «щоб не сполохати цілющого духу». До кожного зела збирачі приказували: «Пресвятая діва Марія ходила по святій горі, зіллячко копала, Симона Золота споминала: «Стань на поміч нам!».

В Україні свято Симона Золота відзначалось врочисто, з багатьма обрядовими дійствами. Цього дня корів годували жовтими квітами – «щоб масло було жовтим». Масло зберігали для ліків від дитячих хвороб. Якщо цього дня збиралась грозова хмара, то з хати викидали лопату чи помело і говорили: «Аби грім не влучив у оселю».

Зі святом Симона Золота пов’язане і прислів’я: «Зілот Симон оре, а Спаситель сіє – нехай приймається, а я зілля нарву – хай помагається!».