Співголова української частини комітету парламентської співпраці між Україною та ЄС Володимир Вечерко бере участь у всіх раундах переговорів за новим базовим договором між Україною і ЄС. Народний депутат від Партії регіонів також встиг відвідати штаб- квартиру НАТО в Брюсселі та генштаб цієї організації. І зараз він має чітке уявлення про діяльність Європейського Союзу і НАТО.
Інтерв’ю газеті "День"
Наскільки важливою для України є перспектива членства в ЄС і які підводні камені бачить на шляху до ЄС колишній господарник? Як треба Києву вибудовувати енергетичні відносини з Брюсселем? Які вигоди отримає Україна від інтеграції до ЄС і чому нашій країні не треба боятися членства в СОТ, а українському ОПК - співробітництва з НАТО? Яку зону і з ким слід створювати Україні? Про це - «Дню» в інтерв'ю голови парламентсько-урядової комісії зі вступу України до ЄС Володимира ВЕЧЕРКА.

- Дійсно, перспектива вступу України до ЄС дуже важлива, тому що надія вмирає останньою. Україна дуже активно веде роботу щодо політичної асоціації та європейській інтеграції. Зараз ведеться підготовка до нового базового договору між Україною та ЄС. Я бачу зацікавленість європейської сторони в укладанні цього договору. З другого боку, хочу зауважити, що українська делегація, до складу якої входили представники різних відомств і народні депутати, відстоює наші українські національні інтереси, а не те, що нам нав'язує європейське співтовариство. Вважаю, що сьогодні багато гілок нинішньої влади чимало зробили для просування України шляхом європейської інтеграції. Хочу підкреслити, що євроінтеграція - це щоденна плідна важка робота, якщо нею займатися. А якщо подеколи, як це було раніше, то так вона й розвивалася. Слід зазначити, що деякі експерти Європейської комісії, приїжджаючи в Україну, нав'язують нам реформи, які ми проходили в 90-х роках. Я ж вважаю, якщо ми будемо ставитися одне до одного як стратегічні партнери, тоді буде все гаразд. А якщо нам нав'язуватимуть те, що вони хочуть…

- А можете ви навести конкретні приклади того, що саме нам хочуть нав'язати європейці?

- Cтосовно енергетики вони хочуть, щоб по Україні був вільний транзит і деякі енергоресурси закуповувалися на кордоні Україна - Російська Федерація. І таким чином європейські компанії могли б самі робити, що заманеться. Вважаю, що газопроводи й нафтопроводи, лінії електропередач проходять через територію коханої нашої України. Тому всіма транзитними газопроводами, нафтопроводами та лініями електропередач ми розпоряджатимемося самі й продаватимемо енергоресурси на кордоні з Євросоюзом. І таким чином будемо отримувати більше доходів до бюджету. Ми можемо транспортувати не 114 млрд. куб м. російського газу на рік, як це відбувається сьогодні, а 240 млрд. куб. м. Наповнивши повністю труби, ми матимемо більше доходів до держбюджету. Те саме стосується нафтопроводів. Їх треба заповнити, брати за транзит, нехай користуються терміналами в Одесі, Іллічівську, Феодосії.

Треба, щоб усі комунікації, які існують сьогодні в Україні, працювали. І я вважаю, що це дасть великі надходження до бюджету країни. Тоді можна буде виділяти більше коштів на соціально-економічний розвиток країни, на освіту, медицину.

- Ви торкнулися енергетики. Як нашій країні треба будувати енергетичні відносини з ЄС з урахуванням нових реалій?

- Суто по-європейськи, кон'юнктурно. Так, ми підписали Хартію. У нас є лінії електропередач. Росія платить нам за транзит електроенергії через територію України. Вона також платить за транзит природного газу через Україну. Якщо в нас буде певний об'єм надлишкового газу або нафти, ми самі можемо його продавати на кордоні з країнами європейського співтовариства. Ми сьогодні повинні будувати вставки постійного струму для ліній електропередач, щоб вийти на європейську частоту.

Тому що сьогодні через брак потужностей так званий Бурштинський острів експортує меншу кількість електроенергії.

- Чимало чиновників ЄС, які часто приїжджають до України, говорять про необхідність адаптації українського законодавства до європейського. А це, як відомо, є одним iз критеріїв готовності країни приєднатися до ЄС. Що робиться в цьому напрямку урядом і парламентом? Чи можете ви назвати терміни, коли законодавство України буде наближене до законодавства ЄС?

- Я думаю, що спочатку треба зробити розрахунок. 22 березня у нас створена парламентсько-урядова комісія зі вступу України до ЄС. Мета цієї комісії - робити розрахунки, яка продукція є кон’юнктурною, а яка ні, як планово проводити технічне переоснащення підприємств, що нам дасть вступ до Європейського Союзу плюс адаптація до європейського законодавства. Це стосується міністерств юстиції, внутрішніх справ, сфери енергетики, медицини. Усі ці галузі треба реформувати. Нам треба виконати величезний обсяг роботи.

- Ви говорите про розрахунки. Чи можете ви вже сказати нашим читачам, що дасть Україні вступ до ЄС?

- Я вам скажу, коли закінчимо розрахунки щодо енергетики. Розрахунки також ведуться щодо вугільної та хімічної промисловості. Адже хімічна, металургійна продукція сьогодні квотуються. Але головна мета нашої країни полягає в тому, щоб наші товари вийшли на ринок збуту Євросоюзу. І друга мета - посилити транскордонну співпрацю. Адже сьогодні відрізок кордону України з країнами ЄС становить понад 2 тис. км. Що таке транскордонна співпраця? Це пропускні митні пункти, створення інфраструктури, мереж АЗС, складів зберігання та фасування продукції. Наша мета - розвивати малий і середній бізнес. А все це дає Україні нові додаткові робочі місця, відрахування до бюджету, розвиток транскордонної інфраструктури. А Євросоюзу це дає збільшення пропускної спроможності транзитного вантажу, який йде через Україну до Російської Федерації та Середньої Азії. І ми від цього тільки виграємо. Адже не є таємницею, що в Україні вийшов дисбаланс між Східною та Західною Україною. Не ми в цьому винні. Мабуть, була така соціалістична система, яка оберігала цю західну зону, можливо, від нападу. І тому в плані експорту й розвитку промисловості ця зона була нібито депресивна. А зараз усе треба вирівняти, й у західних регіонах України створювати більше виробництв. Я об’їздив усі ці області, побував на кордонах, подивився розвиток промисловості. Потенціал для розвитку там дуже великий. Я впевнений, що найближчим часом, і це не фантазія, можна реально підняти економіку в цьому регіоні.

- Більшість експертів і політиків вважають, що європейська та євроатлантична інтеграція мають йти разом. Оскільки перша стосується політики й економіки, а друга - безпеки. Частина політиків говорить про те, що ці два процеси слід розчленувати. Що ви думаєте з цього приводу?

- Я думаю, що Україні потрібна як європейська, так і євроатлантична інтеграція. Адже все це націлене на розвиток економіки. Йде спочатку економіка, бізнес, а потім політика, поліпшення соціального рівня нашого населення. І мені здається, що зараз першочергове завдання полягає в європейській інтеграції. А то ми можемо якось роздвоїтися. Однак водночас треба напрацьовувати досвід у плані євроатлантичної інтеграції. Цей процес має тривати й не припинятися.

- Торкаючись євроатлантичної інтеграції, ваш колега по коаліції соціаліст Віталій Шибко в інтерв’ю «Дню» сказав, що якщо НАТО може запропонувати Україні цікаві речі, які забезпечать можливість не лише безпеки, а й розв’язання багатьох економічних і соціальних проблем, тоді це стане вагомим аргументом на користь входження до Альянсу. Якими ви бачите аргументи щодо вступу нашої країни до НАТО?

- Я хочу сказати одне. Сьогодні багато цікавого є в НАТО. Можу навести конкретний приклад. Візьмемо американський континент, а це США, Канада й інші країни. Сьогодні туди повним ходом експортується метал, продукція хімічної промисловості та машинобудування, продовольчі товари. Хіба це погано? Це нормально. У нас стільки металургійної та хімічної продукції, що вся Європа не може її проковтнути. Тому нам обов’язково треба виходити на євроатлантичну, євроазійську інтеграцію. І це майбутнє України, яке сьогодні треба активно розвивати.

- Якщо говорити все-таки про вступ до НАТО, воно дратує Росію. Але приклади всіх наших західних сусідів свідчать, що вступ до НАТО дав їм стрибок у інвестиціях. Як Україні треба діяти в цій ситуації?

- Я вам відповім простою мовою. Співпраця України з НАТО Росію не дратує. Це треба просто забути.

- А вступ до НАТО…

- І співпраця, і вступ. Сьогодні Російська Федерація настільки щільно співпрацює з НАТО, що у нас навіть близько такої співпраці немає. Я був у штаб-квартирі НАТО, в дипломатичній місії і в генштабі, який розташований під Брюсселем. Я все уважно вивчав, ставив багато запитань. Я дійшов висновку, що Міністерство надзвичайних ситуацій України може дуже щільно співпрацювати з НАТО й приносити додаткові кошти до бюджету країни. Я вже сказав міністрові Шуфричу, що на базі нашого міністерства можна нормально співпрацювати з НАТО. Сьогодні такого подразника в Російській Федерації до України немає.

- А як щодо загрози українському ОПК? Багато хто стверджує, що вступ до НАТО рівнозначний загибелі української оборонки.

- Сьогодні Російська Федерація не багато робить замовлень в Україні. Тому нині підприємства українського ОПК самі технічно переозброюються, випускають іншу конкурентоспроможну продукцію. Життя саме підказує й підштовхує їх на те, що треба виживати. Можу сказати на прикладі Польщі, що в них уже як країни-члена НАТО з’явилися замовлення. Наскільки мені відомо, те саме сталося в Болгарії. Усе це свідчить про те, що можна й треба співпрацювати з НАТО й показувати українському народу, як відбувається ця співпраця. А також говорити про те, що так само Росія співпрацює з НАТО. Треба виходити з того, що кожна країна передусім має відстоювати свої економічні й національні інтереси.

- Чи може Партія регіонів разом iз комуністами захищати національні інтереси?
- Партія регіонів є демократичною багатовекторною партією. Адже демократичні реформи почалися зі сходу України. Чимало членів Партії регіонів є підприємцями, бізнесменами, які сьогодні капіталізують свої підприємства й виходять на Лондонську біржу. А це свідчить про те, що Партія регіонів виступає за демократичний шлях розвитку. Тому з ким Партії регіонів захищати національні інтереси, з соціалістами, комуністами, «Нашою Україною»? Є взаємні інтереси, є Батьківщина і її треба захищати. У комуністів, до речі, Батьківщина теж Україна.

- Але ж вони категорично виступають проти НАТО, а Партія регіонів все-таки виступає за співпрацю з Альянсом…

- У нас країна багатомільйонна. Тому частина населення, а це приблизно 10 млн. жителів, підтримує соціалістів, комуністів. Здебільшого це люди старшого покоління, які жили за іншою ідеологією і при іншій пропаганді. Є молодь і люди середнього віку, як ми, які сьогодні дивляться більш демократично. Бо й ми були там, а сьогодні - тут. Тому нам є з чим порівнювати, оскільки ми бачимо європейський і світовий розвиток країн. А раніше, на жаль, мої батьки не бачили цього розвитку. Тому Партія регіонів відкрита до діалогу з усіма партіями й конструктивного розвитку політичних відносин.

- Ви ж знаєте, що в законі про національну безпеку країни 2003 року записано, що кінцевою метою України є членство в ЄС і НАТО. Цей закон чинний, хоча були спроби ухвалити закон про основи внутрішньої й зовнішньої політики. Хотілося б почути вашу думку, чи має залишатися кінцевою метою НАТО, і питання може стояти лише стосовно дати вступу?

- Дати - ця така річ, що вони можуть переноситися. Сама ідея і стратегія вступу до НАТО залишається. Зворотного шляху розвитку в України просто немає. Ми самі йдемо цим шляхом розвитку. Хіба цього не видно?

- Напевно, тільки треба більше коштів виділяти на інформування населення про НАТО?

- З цим я згоден. Треба більше виділяти коштів на інформування населення. Про це ми говорили в Брюсселі.

- Ваша партія буцімто не має нічого проти дострокових парламентських виборів. Хотілося б почути від вас, чи буде Партія регіонів під час цих виборів штучно мусувати проблемні питання на кшталт НАТО, ЄЕП для отримання більшої кількості голосів?

- Сьогодні будь-яка тема може мусуватися як у позитивному, так і в негативному плані. Однак я думаю, що на сьогоднішній день у нас є більш глибокі проблеми, які ми повинні розв’язати. По-перше, це різке підвищення економічного розвитку нашої країни. Це перше й головне, що ми маємо зробити, щоб економіку не відкинуло назад. І звідси піде поліпшення політичного клімату, соціального розвитку. Ми повинні піклуватися про охорону здоров’я, освіту, підвищення заробітної плати, пенсій. Ми повинні говорити про це щодня, і народ має це відчути. Міжнародні проблеми сьогодні - вторинні. Я думаю, у нас є стратегія розвитку своєї держави, і за нею ми будемо йти.

- Під час попередніх кампаній чимало партій фактично ставили питання про те, що Україна йде або лише до ЄС, НАТО, або лише до ЄЕП? Чи треба Україні вступати до ЄЕП, враховуючи те, що ми все-таки оголосили курс на інтеграцію в Євросоюз?
- Я відповім на це запитання стисло. Так, щоб це було зрозуміло. У нас є багато програм: єврорегіон, ЄЕП, а також інші. Сьогодні у нас головне завдання - створення зони вільної торгівлі з Європою. Російська Федерація теж належить до європейської частини Європи, як Білорусь і Україна. Якщо буде зона вільної торгівлі, то все інше відпаде саме собою. Де ЄврАзЕС, а де ми? Чи не далеченько це від нас? Ми все-таки ближче до зони вільної торгівлі з ЄС. Якщо ми це створимо, тоді у нас буде єдина зона вільної торгівлі.

- До кінця року Україна має намір вступити до СОТ. Чи вдасться це зробити й чи не завдасть такий крок шкоди українській промисловості?

- Я думаю, що цього року стовідсотково ми потрапимо до цієї організації. І лякатися цього не треба. Коли я почав займатися питаннями європейської інтеграції, то наслухався багато різних думок. Що входження до СОТ і ЄС - це загибель економіки, що всі ми пропадемо, підприємства оборонного комплексу занепадуть і те саме станеться з хімією і металургією. Словом, я чув один негатив. А сьогодні що ми маємо? Візьмемо: цементну промисловість - сьогодні практично всі цементні заводи викуплені іноземними інвесторами; хімічну промисловість - кожне хімічне підприємство вже практично переоснастилося. Наша продукція хімічної промисловості не лише конкурентна в Європі, а й у всьому світі. У металургійній промисловості також йде масове переоснащення. Наша продукція стала конкурентоспроможною. Що стосується сільського господарства, то це проблема не лише в Україні, не лише в ЄС, а й у всьому світі. Тому тут збираються фахівці сільського господарства й обговорюють цю проблему. Те саме стосується вугільної промисловості. У нас країна з найбільшими запасами кам’яного вугілля, що становлять 114 млрд. тонн. Сьогодні Євросоюз також готовий допомагати українській вугільній промисловості, щоб вугілля постачалося на ТЕЦ, де б вироблялася електроенергія для постачання в Європу. Це ж інтеграція, і це нормально. Що стосується вступу до ЄС, я думаю, ми гідно вийдемо з цього становища. Це балтійські країни швидко вступили до ЄС і перебувають на дотації. А Україна з населенням 48 млн. жителів не може бути на дотації ЄС, який нині переживає низку економічних проблем.

Джерело: Європейський простір