Ексклюзивне інтерв'ю з Надзвичайним та Повноважним Послом Республіки Польща в Україні паном Яцеком Ключковским, для Групи Стратегічних та Безпекових Студій.
-Пане Посол, якими були основні причини, що спонукали Польщу до членства в НАТО?
Передусім, нашій державі необхідні довгострокові гарантії безпеки, до того ж такі, що ґрунтувалися б на міжнародних договорах. Західні держави для нас це природне середовище, в якому ми відчуваємо себе рівною державою Західної Європи. Історичні, культурні, цивілізаційні зв’язки, а також той факт, що НАТО зберегло світ від чергової світової війни, оскільки ставало на заваді поширенню радянського імперіалізму, той факт, що завдяки НАТО ми змогли здобути незалежність у 1989 році, визволити державу від радянських військ, від комуністів, зробили природним наше бажання увійти до НАТО, як до організації, яка ніколи не воювала, але є організацією найбільш потужних, найбільш багатих країн. І я впевнений, що ніколи не воюватиме, але створюватиме такі умови, завдяки яким ми, поляки, відчуваємо себе вперше за останні два-три сторіччя комфортно та безпечно.
-А як позначився вступ до НАТО на іміджі Польщі в очах її західних партнерів, чи мало членство якісь додаткові бонуси?
Це було зрозуміло, що Польща прагне вступити до НАТО так само, як було зрозуміло, що Польща хоче вступити до Європейського Союзі і серед країн Заходу імідж Польщі не був проблемою. Щоправда, держави-члени не хотіли розширювати гарантії безпеки на нові держави. Спершу треба було врахувати всі фактори та впевнитися, що Польща є демократичною країною, що це вибір є остаточним. Ви, напевно, знаєте, що у 1993 році до влади у нас пришли колишні комуністи, які заснували Соціал-демократичну партію. Це викликало деякі сумніви на Заході, але з’ясувалося, що всі основні політичні сили у Польщі, включно з колишніми членами Комуністичної партії були за євроатлантичну інтеграцію, тому з 1996 року розпочався процес вступу до НАТО. І це не питання іміджу, це гарантії безпеки для всього континенту. Після вступу Польщі до НАТО зона безпеки стала ширшою. Польща проводить активну регіональну політику з усіма сусідами. За нами йшла довіра до всіх посткомуністичних країн на Заході.
-Польщу часто називають адвокатом України, а чи мала Польща таких адвокатів?
Якщо говорити про євроатлантичну інтеграцію, то це безперечно і насамперед були Сполучені Штати, які хотіли зміцнити НАТО як структуру. США вважали і вважають, що саме європейські країни повинні бути більш активними у процесі забезпечення безпеки, більше інвестувати у нові технології, більш активно працювати. Адже зараз найміцнішою є Північноамериканська компонента Альянсу, яка виділяє найбільші кошти на розвиток технологій, збройних сил. Відтак, передусім нашими адвокатами були Сполучені Штати, Великобританія, Німеччина. Хоча для Німеччини більш принциповою була справа участі Польщі у Європейському Союзі.
В цьому питанні було важче досягти порозуміння і саме в цьому питанні ми відчували з боку Німеччини значну допомогу.
-Наскільки взаємопов’язаними є процеси вступу до НАТО та до ЄС? Чи допомогло членство в НАТО інтеграції Польщі до ЄС?
Це взаємопов’язані, хоча й різні процеси. НАТО це безпекова та політична організація, військовий Альянс. Вступити туди не так важко. Адже критерії стосуються передусім демократичності країни та її спроможності керувати Збройними Силами, спроможності забезпечити цивільний громадянський та політичний контроль за Збройними Силами, відокремити військових фахівців від політиків. Ми досягли цих стандартів протягом двох-трьох років і це не вимагало значних коштів. Ми повинні були збільшити витрати держбюджету на військові цілі і ми це зробили. Звісно, з цим були певні проблеми, але оскільки з 1992 року має місце безперервне зростання рівня економіки, членство в НАТО не стало тягарем для економіки. До речі, в комуністичні часи на систему оборони ми витрачали значно більші кошти.
Європейський Союз це зовсім інша справа. Членство в Європейському Союзі вимагає побудови конкурентноспроможної економіки, гармонізації законодавства. І це не тільки на рівні правових актів та політичних заяв. Це здатність на рівні окремих секторів економіки бути конкурентноспроможними на європейському ринку і цього насправді набагато важче домогтися.
-В Україні досить часто піднімається питання перспектив оборонно-промислового комплексу в контексті євроатлантичної інтеграції. Як вплинуло членство в НАТО на оборонно-промисловий комплекс Польщі?
Загалом вплив був позитивним. У 70-х – 80-х роках оборонно-промисловий комплекс Польщі працював на радянську систему. Наші Збройні Сили були частиною агресивної радянської системи. Після розвалу Варшавського договору ані структура наших Збройних Сил, ані структура ОПК не була здатна працювати в нових умовах. Навіщо нам стільки танків? Навіщо нам десантні війська, які мали йти на Копенгаген? Структура Збройних сил та ОПК не відповідала нашим потребам та вимогам сучасності. Відтак, до кінця 90-х років мала місце глибока криза ОПК, але це ніяким чином не було пов’язано з нашим бажанням вступити до НАТО. Це було пов’язано з тим, що система були нежиттєздатною в нових умовах. А після вступу збільшилася довіра до Польщі на ринках озброєнь, з’явилися нові коопераційні зв’язки. Збільшилося фінансування збройних сил, було модернізовано озброєння. До 2000 року ми подолали кризу і наш ОПК відновив себе і зараз працює не тільки на польську армію, але й має замовлення в західні частині Європи і більш успішно діє на світових ринках, оскільки на світових ринках довіряють державам, що знаходяться під парасолькою НАТО.
-А якою мірою членство в НАТО вплинуло на невійськові сфери?
З 1990 до 1998 року іноземні інвестиції в Польщі складали всього близько 25 млрд. дол. Ми вважали і таку суму чималою, проте вона не відповідала потребам польської економіки. А з 1999 року (і я гадаю, що це пов’язано з рейтингом держави, з тим, що вона вважалася безпечною), інвестиції становили по 10-11 млрд. дол. на рік. І я вважаю це прямим результатом зростання рівня безпеки країни. Бізнес зважає на те, наскільки держава убезпечена від кризових ситуацій.
-І останнє питання, яке складається з двох частин: яким Ви бачите майбутнє Альянсу і роль у ньому Польщі і як Ви оцінюєте потенційну роль України?
Наразі триває дискусія щодо майбутнього НАТО і з приводу цього майбутнього є такі точки зору: НАТО це глобальний інструмент захисту демократичних країн, який активно впливає на демократичні перетворення у світі є також більш традиційна думка про те, що НАТО, передусім, це інструмент захисту Європи. Мені здається, що зараз актуальним є партнерство з Японією, з Росією, якщо вона відповідатиме демократичним стандартам, але власне для НАТО (і тут я висловлюю свою особисту думку) більш природною була б консервативна позиція. Тобто НАТО мало б зосередитися на захисті Європи від усілякої нестабільності.
Щодо перспектив України, то передусім слід переконати українців у необхідності бути включеними до структур демократичного світу. Треба розуміти, що це нічим не загрожує ані українцям, ані їх сусідам, ані Росії, ані Китаю. Коли люди переконаються, що їм треба йти таким шляхом – будь-ласка. Польща завжди підтримувала і підтримує Україну на шляху до будь-яких західних структур. В тому числі і до НАТО.

Бесіду вів Сергій Герасимчук – ГСБС

Джерело: Портал "Європейський простір" http://eu.prostir.ua