Україна сама мусить вирішити, чи вона хоче вступити до НАТО
Р.С. Чи ви думаєте, що Україна зараз опинилася далі від перспективи вступити до НАТО, ніж це було рік тому?
М.З. Так, я думаю, що Україна далі від перспективи отримання членства в НАТО здебільшого з внутрішніх причин – через заяву, яку зробив пан Янукович у Брюсселі, після якої стало ясно, що уряд більше не прагне до членства в НАТО. І також через громадську думку в Україні, яка не видається дуже зацікавленою в намірах вступити до НАТО. Тож перед заявою пана Януковича здавалося, що все йде цим шляхом, що НАТО – тобто, деякі його країни – просували ближчі відносини між альянсом та Україною. Але потім з’ясувалося, що сама Україна не була дуже в цьому зацікавлена.
Р.С. Яким має бути наступний крок України у напрямку Плану дій щодо членства в НАТО?
М.З. Це справді внутрішнє питання. Україна сама мусить вирішити, чи вона хоче вступити до НАТО. Коли Україна визначиться і коли її вищі чиновники почнуть лобіювати просування до НАТО, тоді все це виглядатиме зовсім по-іншому. Але в нинішній ситуації, коли політики розколоті з цього питання, а громадська думка не зовсім це підтримує, дуже важко побачити, як можна чогось досягти. Тому що дуже очевидна умова для членства в НАТО – це те, що країна справді хоче туди вступити, і це підтримують як політики, так і громадськість.
Р.С. Чи ви не думаєте, що багато людей в Україні не підтримує вступ до НАТО через те, що справді мало знають про цей альянс, вважаючи його ворогом, який протистоїть Росії?
М.З. Так, я згоден, що в Україні існує неслушне сприйняття НАТО. НАТО абсолютно не є антиросійським. Цей елемент був присутній під час «холодної війни», але після її закінчення НАТО переважно займається миротворчими операціями, доставкою гуманітарної допомоги – приміром, після землетрусу в Пакистані. Нині НАТО присутнє в Косово, в Афганістані, раніше – на Балканах. Тож, чесно кажучи, НАТО загалом не є антиросійською організацією, не є оборонною організацією, НАТО дбає про безпеку. І було б добре провести свого роду кампанію, аби роз’яснити це українському народу.
Р.С. На вашу думку, Україна радше отримує План дій щодо членства в НАТО, ніж статус кандидата у члени ЄС?
М.З. Так, я думаю, що вступити в НАТО було б набагато легше. Якщо подивитися на недавні хвилі розширення, то всі держави Центральної і Східної Європи, українські сусіди, увійшли до НАТО перед тим, як вступити до Євросоюзу. І весь процес входження до НАТО дещо простіший – він не вимагає тривалих переговорів, великого ступеню наближення внутрішнього законодавства до законодавства країн НАТО. Але країни, які вступають до альянсу, повинні мати громадянський демократичний контроль над збройними силами. І над цим в Україні слід попрацювати. Але коли це буде зроблено і коли Україна виявить бажання вступити до НАТО, тоді це буде неважко зробити – не в останню чергу тому, що Україна має багато чого запропонувати для НАТО. Україна має велику армію, армію, яка може розгортатися в багатьох точках по всьому світу, вона має дуже хороший престижний авіатранспорт, який є тільки в дуже небагатьох членів НАТО. Тож Україна має підстави для вступу до альянсу, і країни НАТО це усвідомлюють.
Джерело: портал "Європейський простір".