Веб-сайт «Європейська Україна – Український Просвітницький Інститут» започатковує нову рубрику «Знайомтеся: місто Чернігів». Ми розповімо Вам про історію створення одного з найдавніших міст Київської Русі, спробуємо разом довідатися про велич його архітектурних шедеврів, дізнаємось про історичні пам’ятки міста, а ще повідаємо про дивовижні чернігівські легенди…
Історики вважають, що місто Чернігів виникло на трьох пагорбах: Болдиних горах, Єлецькій гірці та на Дитинці. Болдині гори розташовані на правому березі річки Десни. Їх назва, очевидно, походить від давньослов’янського «болд», що означає дуб, або староукраїнського «болди», тобто, гори. У далекому минулому на цьому місці шумів дубовий гай. Існує припущення, що тут, на Болдиних горах, знаходилось святилище язичницького бога Перуна, який керував громами та блискавками, надсилав на змелю рясні дощі. Крім того, Перун вважався покровителем військових. Саме цьому богу присягали ратоборці на оголених мечах, коли укладали мир з іншими племенами та державами. А тих, хто прийняв християнство водили присягати, за свідченням київських літописців, саме до церкви святого Іллі. Яка є однією з найдавніших пам’яток Руської архітектури.
Вже вісім віків Іллінська церква охороняє вхід до Антонієвих печер - унікального підземного комплексу, заснованого наприкінці ХІ ст. видатним церковним діячем Київської Русі Антонієм Печерським.
На Болдиних горах розташований і унікальний курганний комплекс, один з найбільших некрополів ІХ-ХІ ст.ст.
Біля підніжжя Болдиних гір розкинувся житловий масив Лісковиця. Щодо походження назви, то вважається, що у давнину тут знаходилося капище язичницького бога Полісуна, народного покровителя та володаря темних сил. Існує й інша версія: у давнину ця місцевість була вкрита лісом. Науковцями встановлено, що у давньоруські часи тут розміщувався торгово-ремісничий центр Чернігова – Поділ. Стверджується, що це був один з найбільших районів міста. Як свідчать, археологічні дослідження частина Подолу, що проникала до підніжжя Дитинця і берега річки Стрижень, вже в Х ст. була укріплена валом і ровом.
За Лісковицею розташована Єлецька гора. Є припущення, що в Х - на поч. ХІ ст.ст. тут існував князівський двір, як своєрідний громадсько-політичний центр міста. В 60-их роках ХІ ст. тут засновано Єлецький Успенський монастир. До наших днів зберігся один з не багатьох зразків мурованої монументальної архітектури ХІІ ст. Успенський собор. Під впливом чернігівської архітектури подібні храми з однойменною назвою споруджені у Каневі, Володимир-Волинському.
На південній околиці міста розташоване урочище Святе. Це своєрідна історична пам’ятка природи, залишок давніх пралісів, що оточували Чернігів дрімучою зеленою стіною. Вважається, що понад тисячу років тому, в 988 р. поряд із цим лісом, в озері відбулося хрещення чернігівців. З того часу лісове урочище стало називатися «Святе» і береглося жителями міста як справжня святиня.
Але, без сумніву найстарішим місцем Чернігова є стародавній Дитинець, нині – Вал. У далекому минулому тут розміщувалося князівське подвір’я, багаті садиби феодальної знаті та головні споруди міста. Дитинець був оточений ровом, валом та дерев’яними стінами. На поч. ХІ ст., в роки правління чернігівського князя Мстислава, Дитинець став головним політичним та релігійним центром міста, «стольного града» Чернігово-Сіверської землі. До наших днів збереглися розташовані тут найдревніші пам’ятки історії та архітектури Київської Русі Спасо-Преображенський та Борисоглібский собори. Церква св. Спаса закладена наприкінці 20-х – на поч. 30-х років Х ст. Спорудження цього храму пов’язане із необхідністю укріплення авторитету князівської влади, підтвердження самостійності чернігівського князівства - суперника Києва.
Поруч із Спаським собором розташований Борисоглібский храм, названий іменами князів Бориса і Гліба, перших давньоруських святих. Він споруджений у 1123 році, за часів князювання Давида Святославовича.
Князь Давид залишився у народній пам’яті насамперед не воїном, а провісником братолюбства і злагоди. Народні перекази свідчать про останні митті його життя. Коли над князем вже почали співати канон хресту Господньому, у вікно влетів білий птах і сів на груди вмираючому. Давид Святославович тихо зітхнув і помер, а птах відлетів, наповнюючи кімнату благоуханням. Тіло князя понесли до Спаського собору, але зупинилися, бо побачили над його храмом зірку, яка перемістилася до Борисоглібського храму. Тоді вирішили саме там і поховати князя. Домовина була ще не готова і єпископ Феоктист вже хотів перенести сумний обряд на наступний день. Та вчинилося нове диво: сонце зупинилося на небі і зайшло за обрій тільки тоді, коли принесли нову труну.
Давида поховали у заснованому ним Борисоглібському соборі на відміну від інших чернігівських князів династії Ольговичів, які лежать у Спаському соборі. Мабуть, така була його остання воля. Померлий таким чином пропонував своїм нащадкам відмовитися від політики «мечем кувати» зверхність на Русі, закликаючи жити у злагоді і знайти свій вічний спокій разом з ним – у храмі братолюбства.
Дитинець розташований на високому пагорбі правого корінного берега річки Десна. Там, де в неї впадає один із її притоків – р. Стрижень, який був своєрідним кордоном міста зі сходу. Це обумовило розвиток міста переважно у північному напрямку. Ще у давнину одразу за межами укріплень Дитинця розташовувався чернігівський торгово-ремісничий Посад. Наприкінці ХІІ – поч. ХІІІ ст.ст. тут споруджено П’ятницьку церкву, названу на честь покровительки торгівлі Параскеви - П’ятниці. Відроджена у первісному вигляді видатним архітектором-реставратором П.Д.Барановським, споруда відтворює найвищий етап розвитку архітектури Київської Русі.
Таким чином, ви ознайомились із основними пам’ятками архітектури історичними місцевостями стародавнього Чернігова. У наступних статтях ви дізнаєтесь про історію створення унікальних перлин архітектури міста.

Сергій Черняков.

На фото Спасо-Преображенський собор ХІ ст.