На 6 жовтня припадає свято Зачаття пророка Івана (Іоанна) Предтечі. В народному побуті цей день пов'язаний з рукодільництвом. Згадаймо, що на Семена, 14 вересня, чоловіки вносили до хати господарські снасті. Тепер прийшла пора й жіноцтву приступати до рукодільництва. Отож, в хаті з’являлися прядки, гребені, веретена та інше причандалля. На другий план відходили турботи в полі, хіба що залишилося дошаткувати капусту. Жіноцтву вистачало роботи: потрібно було до початку весни напрясти ниток і виткати полотна та ще зробити безліч справ.
Вечорами жінки «засиджували гребеня». Що це означає? Жінки збиралися в гурти, сходилися до однієї з молодиць, несучи з собою гребені, мички, веретена, а хто жив ближче то й прядки. Не забували прихопити з собою яєць, сала, масла чи борошна. Розсідалися на лавах і бралися за роботу. Намикавши для годиться мичку і напрявши на веретено кілька кружечків ниток, роботу зупиняли й гуртом бралися готувати обрядову страву. Коли було все готове – сідали за стіл і пускали по столу символічний келишок. Кожна учасниця, що «засідала гребеня», виголошувала тост – щоб снасті не ламалися, не спадали шнурки з косоворотки, міцно сукалася нитка і струнко крутилося веретено…
Ось так у розмовах та жартах та ще й з піснями і збігав короткий осінній день. Чоловіки в ці дні самі господарювали вдома. Бо, зневажати традиції не дозволяла вікова традиція. Своєрідними залагодинами була пісня:
Поздоров, Боже, мого милого,
Та й мене коло нього,
Він мене любить,
Рано не будить
До кужеля льняного.
Вже світ світає.
Він мене прикликає:
- Ой спи, миленька,
Голубка сивенька,
Щоб була здоровенька.

Джерело: Василь Скуратівський «Святвечір».