Проблема збереження пам'яток історико-культурної спадщини, переданих в користування релігійним громадам і церковним організаціям
Всеукраїнська асоціація музеїв (ВУАМ) проводить круглий стіл і прес-конференцію присвячену проблемі збереження пам'яток історико-культурної спадщини, переданих в користування релігійним громадам і церковним організаціям.
Ще в середині XIX ст. були розроблені основні насади збереження пам'яток церковної давнини. Органи державної влади здійснювали контроль за ремонтно-реставраційними роботами в давніх пам'ятках архітектури (див. 207 ст. XII тому "Свода законов Российской Империи". 1342 р.). Тоді ж розпочалось формування перших музейних колекцій, що увібрали в себе пам'ятки сакрального мистецтва, які вийшли з церковного вжитку. Тодішні свяшенно- та церковнослужителі активно співпрацювали з науковцями, добровільно передаючи до музеїв унікальні зразки церковного начиння. Прикладом такої плідної співпраці можна вважати церковно-археологічні музеї. Одним з перших став музей, створений на громадських засадах Церковно-археологічним товариством при Київській духовній академії (1872 р.). На початок XX ст. він перетворився на один з найбільших музейних закладів тодішньої Російської імперії, який за висловом його беззмінного завідувача проф. М.Петрова обслуговував "просвітницькі потреби всього без винятку ...населення".
Відомо, що переважна більшість творів мистецтва, що зберігаються в музеях світу має сакральне походження. Музейні зібрання України зазнали нищівних хвиль і втрат у минулому столітті. Вилучення музейних скарбниць відбувалось одночасно з пограбуванням більшовицькою владою ризниць церков і храмів. Спроба спокути гріхів неіснуючої держави за рахунок музеїв та архівів, як це пропонують деякі нормативні акти, не повинна відбуватись, як чергова хвиля музейних пограбувань і цькувань.
На жаль, сьогодні відношення до пам'яток культури знаходяться далеко від кращих прикладів минулого. Аналізуючи останні події, можна з сумом констатувати, що в порівнянні з XIX ст. в своєму ставленні до пам'яткоохоронної та музейної справи, суспільство робить кілька кроків назад. Впадає в око відверта політизація державно-церковних процесів.
Не можуть не турбувати приклади переписування живопису в сучасному стилі, некваліфікована реставрація, перебудова, або навіть руйнування окремих споруд. Все це в подальшому може призвести до повної втрати автентичних пам'яток культури, які збудували наші предки і які ми повинні зберегти для нащадків.
В публікаціях та телерепортажах останніх тижнів жваво обговорюється доля архітектурних споруд Києво-Печерської лаври. Однак схожі проблеми і в Софійському, Чернігівському, Святогірському заповідниках, музеях інших міст та регіонів України.

Початок о 14.00 за адресою:
вул. Січневого повстання 21, корп.25.
лекторій Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Тел. 288-50-52, 280-66-46

Виступ Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Кролевеця Сергія Павловича на пленарному засіданні Київради, на якому розглядався проект рішення Київради "Про внесення змін до рішення Київради від 29.04.04 р. номер 223/1433 "Про надання згоди Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику на передачу майна в безоплатне користування (позичку) Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічого монастиря) Української Православної церкви".

Щодо проекту рішення Київради

Згідно з рішенням Київради від 27.12.2002 року Заповідник з 1 січня 2003 року передано у підпорядкування Міністерства культури і мистецтв України (нині Міністерство культури і туризму ). Майно Заповідника, як "цілісний майновий комплекс", передано до сфери управління Мінкультури, про що 28.08.2003 року укладено Угоду між Мінкультурою і Київрадою. Цією Угодою визначені права, обов'язки та відповідальність сторін, за якою:
по-перше: всі будівлі і споруди Заповідника вже передані в управління державі в особі Міністерства культури як "цілісний майновий комплекс";
по-друге: згідно п.2.2.3 Угоди, рішення передачі нерухомого майна в користування третім особам (орендне, платне, безоплатне тощо) приймає Міністерство культури України за письмовою згодою власника;
по-третє: згідно п. 3.2.3. Угоди, рішення про передачу приміщень релігійним громадам і церковним організаціям опрацьовуються та приймаються Міністерством культури та Київрадою спільно, але після їх розгляду Міжвідомчою комісією. Рішення, та і розгляду, Міжвідомчої комісії по цьому питанню не було.
І головне, рішення від 29.04.2004 року номер 223/1433 "Про надання згоди Заповіднику на передачу майна в безоплатне користування (позичку) Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі УПЦ", до якого пропонується внести зміни, було прийнято Київрадою з метою ввести проблему силових захоплень приміщень міської власності Церквою ("церковного рейдерства") у правове поле. 110 корпусів Заповідника загальною площею 6431,00 м2, які раніше, з 1996 по 2004 роки, були незаконно зайняті Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою, юридично закріплювались за нею цим рішенням. Попередньо проблема захоплення корпусів Національного Києво-Печерського заповідника розглядалась на найвищому урядовому рівні, Церква гарантувала відмову від практики захоплень і звернулась з листом-проханням до Київради надати згоду на передачу Свято-Успенській Києво-
Печерській Лаврі раніше зайнятих нею приміщень. Відповідна згода надійшла від Міністерства культури і мистецтв, Заповідника і за результатами розгляду Міжвідомчою комісією таке рішення Київради було прийняте (від 29.04.04 р. номер 223/1433). Підкреслюю: як рішення з врегулювання проблеми, яке мало назавжди поставити крапку в практиці захоплень Церквою майна територіальної громади міста Києва.
Крім того, Указом Президента "Про Положення про національний заклад України" від 16.06.1995 р. номер 451/95 визначено: "органам виконавчої влади не передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно..., будь-яким установам, органам, підприємствам, організаціям", до того ж , законом України "Про музеї та музейну справу" (від 29.06.1995 р. номер 249/95-ВР ) ст. 14 заборонено вилучати у музеїв закріплені за ними приміщення без надання рівноцінних приміщень взамін.
Рік тому Київрадою прийнято рішення від 28.09.2006 р. номер 25/82 "Про внесення змін до рішення Київради від 29.04.04 р. номер 223/1433", подібне до того, що внесено на сьогоднішню сесію. Воно було прийнято без згоди Мінкультури і Заповідника, в порушення вимог чинного законодавства на підставі неправдивої інформації депутата Київради В.П. Дейнеги, про начебто "незаконне" здавання Заповідником п'яти корпусів в оренду неназваним комерційним структурам.
Внаслідок цього минулорічного рішення Київради ( яке передбачає передачу корп. номери 54,55,58 ) в Заповіднику без робочих місць вже залишилось 40 науковців та інших працівників, наукову бібліотеку (13 000 примірників), архітектурний архів просто заскладовано, під загрозою лишитись без робочих місць перебуває ще кілька десятків працівників Заповідника, хоч передача здійснена частково.
Нове рішення про передачу ще трьох корпусів не тільки ускладнить і без того надскладну ситуацію, але знову порушить вимоги законів "Про музеї та музейну справу". Указу Президента України від 16.06.1995 р. номер 451/95 "Про Положення про національний заклад України", Угоди між Міністерством культури та Київрадою від 28.08.2003 р. Таке рішення знову базується на неправдивій інформації щодо використання майна міської власності, оскільки корпус номер 35 зайнято Державною історичною бібліотекою України з післявоєнних часів на законних підставах, корпус номер 71а частково зайнято Лаврою (це вже після обіцянок не захоплювати), корпус номер 89 - Годинникова вежа використовується Заповідником, розташований він в комплексі оборонних споруд навколо Верхньої Лаври ( Мазепинського муру, 1697-1701 рр.) і є більш оборонною будівлею ніж церковною.
Таке рішення про передачу містом майна Лаврі, що винесено на сьогоднішню сесію, приймається без відповідного юридично-правового обґрунтування і є просто заохоченням до продовження неправових дій щодо майна міста ("церковного рейдерства") і фактом відкритого руйнування національного закладу культури.
Враховуючи викладене, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник звертається до депутатів Київради з вимогою не приймати рішення про передачу вказаних корпусів Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічому монастирю) як необґрунтоване, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права та інтереси громадян України.

Зауваження до Пояснювальної записки Голови комісії В. Дейнеги:

1) Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра не виконує реставраційних робіт за рахунок власних коштів. Тільки в 2007 році з Держбюджету України виділено Лаврі близько 14,0 млн. гривень;
2) Прямі збитки бюджету міста - це знесення з метою "реставрації" В'їзної брами (оціночна вартість близько 300,0 тис. в цінах 1997 р.). Нове будівництво, перебудова і розбирання інших корпусів на території Нижньої Лаври (всього близько 20-ти об'єктів), може поставити комплекс, що перебуває під охороною ЮНЕСКО, під загрозу вилучення зі списку світової культурної спадщини.

Генеральний директор

С.П. Кролевець

http://www.kplavra.kiev.ua/cgi-bin/view.cgi?part=news&act=descr&id=451&lang=ua