Згідно з повідомленням прес-служби Міністерства економіки, Україна та Казахстан мають наміри узгоджувати свої дії щодо вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). Раніше лунали пропозиції про синхронізацію цього процесу з Російською Федерацією. На думку експерта МЦПД Катерини Малюгіної, Україні недоцільно узгоджувати свої дії щодо вступу до СОТ з будь-якою іншою країною – претендентом на членство: по-перше, процес вступу нашої країни практично завершено; по-друге, пріоритети зовнішньої торгівлі України відмінні від пріоритетів інших кандидатів.
Синхронізація процесу вступу до СОТ доцільна для країн, що входять до митного союзу. Її мета – розробка в усіх країнах союзу однакових “правил гри”, які після набуття членства не створювали б перепон реґіональній торгівлі. Таке узгодження передбачає однакові умови вступу до СОТ: відкриття всіма країнами доступу до певних ринків, зниження митних ставок до одного рівня, уніфікація перехідних періодів.

Проте Україна не входить до жодного митного союзу: відмінності в торгівельній політиці існують нині та залишаться після вступу до СОТ, тому сам факт вступу додаткових перешкод торгівлі не створить. Відповідно, Україна не потребує синхронізованого вступу з Казахстаном, Росією чи будь-якою іншою країною.

Для отримання вигоди від синхронізації також важливо, щоб виконувалися ще дві умови. Перша з них – знаходження на однакових, бажано початкових, етапах переговорного процесу. Якщо обидві країни майже завершили переговори, жодна з них не погодиться почати цей процес заново лише для того, щоб усунути невідповідності в домовленостях. Якщо ж одна з країн суттєво відстає від іншої (як у випадку Казахстану), їй доведеться погоджуватися на “чужі” умови вступу. Друга умова ефективності синхронізованого вступу до СОТ – однакові пріоритети економічного розвитку країн-кандидатів. Одні й ті самі галузі мають потребувати протекціоністських заходів або більшої лібералізації ринку. Інакше заходи, сприятливі для економіки однієї країни, приховуватимуть загрозу економіці іншої.

На думку аналітика МЦПД, ці умови ефективної синхронізації не можна застосовувати до України. Всі параметри вступу України вже визначено й закріплено законодавчо, і від набуття членства нас віддаляє лише кілька технічних процедур. Інші країни-кандидати ще не завершили основного етапу переговорів. Зокрема Російська Федерація проводить переговори з трьома членами СОТ: В’єтнамом, Грузією, Камбоджею. Казахстан підписав двосторонні протоколи лише з шістнадцятьма з 39 країн – членів Робочої групи і продовжує переговори з такими вимогливими та впливовими членами СОТ, як Австралія, Європейський Союз, Канада, США. (Україні залишилося завершити переговори тільки з Киргизстаном.) Адаптація казахського законодавства та системи держстандартів до норм і правил СОТ також не завершена.

Структура ВВП і зовнішньої торгівлі України також відрізняється від російської або казахської. Відповідно, існують суттєві відмінності у торгівельній політиці країн. Наприклад, імпортні мита на сільськогосподарську техніку в Україні сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності національних виробників, тоді як в Казахстані – шкідливі: за відсутності власного виробництва вони призводитимуть лише до необґрунтованого здорожчання продукції.

На думку Катерини Малюгіної, узгодження дій щодо вступу до СОТ України з Казахстаном або будь-яким іншим кандидатом матиме вкрай негативні наслідки: відстрочення набуття Україною членства на невизначений термін і вступ на невигідних ні для України, ні для її партнера по синхронізації умовах.

ICPS