— Оцініть, будь-ласка, державну політику в галузі охорони природного середовища.
— Державна політика складається з кількох чинників. Це законодавча база, це функції природоохоронних органів і це конкретні дії.
Якщо йдеться про перші два чинники, то українське екологічне законодавство найбільше відповідає вимогам європейського природоохоронного. Тут я особливих проблем не бачу.
Щодо державних органів та їхніх функцій — знову ж таки нині дещо змінено систему державного управління природоохоронною діяльністю, але загалом і Міністерство охорони довкілля, маючи всі повноваження та керуючи регіональними управліннями, спроможні ефективно вести природоохоронну політику.
А ось щодо дій, то тут я можу висловити низку критичних зауважень із посиланням на стан довкілля. Від забруднення побутовим сміттям — ця проблема набуває характеру екологічної катастрофи — і до політики ощадливого використання природних ресурсів: природоохоронні відомства, маючи такі самі закони, як у Європі, їх не застосовують. Чому?
Це вже питання стосується якості роботи уряду та міністерств як виконавчих органів.
— Які зміни до природоохоронного законодавства потрібно, на вашу думку, внести найближчим часом?
— Щодо законів урегульовано більшість питань. У тому числі й так званий економічний механізм природокористування, який зобов’язує центральні органи державної влади щороку через ухвалення рішень Кабінету Міністрів підвищувати плату за використання ресурсів і за забруднення. Тоді підприємство буде зацікавлене впроваджувати екологічно щадні технології.

Проте, якщо говорити про законодавство, то є низка законів, які треба ухвалити. Йдеться про потребу запровадження в Україні принципів сталого розвитку — загальноєвропейської екологічної політики, яка ґрунтується на тому, що не можна жити в чистому довкіллі за рахунок прийдешніх поколінь. Для такої політики треба вже не природоохоронне законодавство змінювати, а загалом державну політику в усіх її сферах: фінансовій, податковій, митній, тарифній і тощо. Отже, змінити тільки екологічне законодавство недостатньо. Вкрай потрібно сформувати іншу концепцію розвитку України. Таку, яка спирається на принципи сталого розвитку. Тобто йдеться про потребу в цілісній державній політиці, якої бракує нашій державі. Хоча сказане зовсім не означає, що сьогоднішнє законодавство не зобов’язує державного чиновника охороняти довкілля. Починаючи від заборони суцільного вирубування лісів у Карпатах і закінчуючи ощадливим використанням надр. Але всього цього в державній політиці України ви не побачите. Бо влада не та. Вона сама сьогодні безжалісно нищить природу, надзвичайно збагачуючись.
— Як ви ставитеся до планів збудувати в Україні на базі Чорнобильської АЕС сховище ядерних відходів?
— У чорнобильській зоні, де сконцентровано понад 90% радіоактивних відходів України, потрібно створювати потужну інфраструктуру, яка б дала змогу поступово очистити зону. А для цього потрібні сучасні підприємства з переробки відпрацьованих матеріалів, надійні сховища для зберігання радіоактивних речовин.
У чорнобильській зоні доцільно спорудити сховище для відпрацьованого ядерного палива: нема де його зберігати, нема іншого місця. Тобто ця місцина має стати технологічним центром з мінімізації наслідків як самої аварії, так і з розв’язання проблем радіоактивного забруднення. Ось у такому контексті має розвиватися чорнобильська зона. Всі домисли про перетворення її на європейський чи світовий радіоактивний смітник не правдиві. Хоча б тому, що нашим законодавством суворо заборонено ввозити будь-які відходи. Передусім радіоактивні. І це законодавство сформували ще на початку 90-х років, зокрема і за моєї участі. Отож загрози перетворення чорнобильської зони на радіоактивний смітник немає.
— Чи вірите ви у можливість переходу української промисловості на біопаливо власного виробництва?
— Я не тільки вірю, а знаю, що поступово в енергетиці все більше використовуватимуть відновні джерела, до яких належить біопаливо. Органічне паливо — нафта, газ, кам’яне вугілля — у світі вичерпується. Тому Україна з величезним сільськогосподарським потенціалом може стати провідною європейською енергетичною державою.

Джерело: Газета “Хрещатик”, 31 жовтня 2007 року
http://www.kreschatic.kiev.ua/art/1193772390.html