Ентузіазм авторів зробив можливою появу свого часу дослідження з регіональної історії «1917 рік на Чернігівщині».
І тепер всі небайдужі минулого рідного краю можуть ознайомитися з тим, як він пережив події, що значною мірою визначили долю як нашого краю, так і всієї України. Про це сьогодні йшлося на «круглому столі» «Українська революція 1917–1921 років і Чернігівщина», який провели автори зазначеної книги – Тамара Демченко, Володимир Бойко, Оксана Онищенко – разом із слухачами Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.
Чернігів, на думку істориків, на той час зовсім не виглядав відсталим містом, як про нього розповідалася за радянської доби. Справді, не було великої промисловості (до речі, чернігівське пиво славилося вже тоді), але населення міста відрізнялося високим освітнім рівнем, тут працювало багато відомих людей, інтенсивності громадського життя можна просто позаздрити, Чернігівське губернське земство славилося на всю Російську імперію як одне з найпередовіших, як би ми тепер сказали – інноваційних. Тож не дивно, що Чернігів напрочуд швидко і організовано відреагував на події Лютневої революції. Як з’ясувалося, український рух очолив в Чернігові безумовний лідер громадської думки – адвокат Ілля Шраг, або як його називали селяни – «Велика Шрага». Як відзначала під час виборів до міської думи одна з газет: «Це ім’я настільки популярне в місті, що досит було чернігівському обивателю… сказати, що в списку на першому місці І.Шраг, як цей обиватель охоче виявив готовність голосувати за національний блок».

Дослідження що обговорювалося на «круглому столі» висвітлює й проблеми реформування влади. На думку науковців, вона тоді значної мірою потрапила у ситуацію цуцвангу, коли кожен наступний крок лише погіршував ситуацію. Можливо, прискорення прийняття необхідних рішень, насамперед щодо розподілу землі, могли її змінити, але аби так не сталося існували дуже вагомі причини. Зрештою восени 1917 р. мешканці губернії опинилися у ситуації повного розвалу влади, посиленого до того ж негараздами І світової війни. Скажімо в Чернігові, жінки не могли ввечері виходити на вулиці, а чоловіки, що наважували їх супроводжувати, вимушені були платити викуп «особам у солдатській формі», що підкараулювали мирних мешканців, особливо полюбляли вони мости – так званий червоний і білий.

Втім навіть за такого паралічу самостійно місцеві більшовики не могли взяти владу ні в Чернігові, ні в губернії. Знадобилася «братня допомога» воєнного загону з Росії, що й встановив тут вперше радянську влади. Втім найбільше червоногвардійці уславилися кількістю випитої горілки, що призводило часом до трагічних наслідків. Як це сталося після так званих «навчальних» артилерійських стрільб, в результаті якого було знищено один з будинків і вбито 18-річну дівчину. Були й інші жертви, але масового терору вдалося уникнути завдяки мужності та винахідливості лідера місцевих більшовиків Софії Соколовської. Ця молода жінка паралізувала спроби зайд влаштувати в Чернігові криваві розборки зо всіма, на кого б впала підозра у буржуазності. На жаль, так було не скрізь. Скажімо у Глухові більшовики розстріляли випускний клас місцевої гімназії, мотивувавши це тим, що там навчалися буржуї, отже краще з ними покінчити тепер, ніж морочитися, коли вони підростуть. Як зазначив український поет Грицько Чупринка про настрої і враження першого революційного року:

Ще тільки блиснув промінь волі

Крізь чорні хмари і туман,

Ще не заграв на нашім полі,

Ще не зогрів пекучих ран.

І віє з вітром дух сваволі

На нас отрутою обман.

Кругом на стогнах, на руїнах

Кипить бурхлива суєта,

В непевних мріях та картинах

В туманах губиться мета.

І кров’ю скроплена країна

Синів готує до хреста

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій