Цитата, винесена у заголовок, не є чорним гумором. Це уривок із спогаду мешканця с. Брусилів Чернігівського району про трагедію своєї родини і односельців в 1932 – 1933 рр. у новій праці члена Асоціації дослідників голодоморів в Україні, доцента Чернігівського педуніверситету імені Т.Г.Шевченка, кандидата історичних наук Тамари Демченко «Колективізація та Голодомор 1932 – 1933 рр. на Чернігівщині». Виживши у той жахливий час, згаданий селянин назавжди запам’ятав, як підручні радянської держави проводили хлібозаготівлі: «Але навіть тоді, коли у людей вже не залишилося хліба, ходили по дворах. Бувало, заходили до хати, у кого що-небудь варилося у печі, виймали горщик: тут-таки, посеред хати, його розбивали! А коли людей стрічали на вулиці, то дивувалися і казали: «Ти що, ще не здох?». Тоді навіть слова не було такого «вмер», всі казали «здох». Люди не вмирали, а здихали. Наша сім’я з трудом виживала». Таких вбивчих фактів комуністичного злочину у посібнику чимало.

Його видав Чернігівський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів разом з управлінням з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю та управлінням преси та інформації облдержадміністрації відповідно до Обласного плану заходів на 2007 – 2008 роки у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 рр., затвердженого розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 17 травня 2007 р. №200.

Посібник адресовано заступникам голів райдержадміністрацій, заступникам голів районних рад, заступникам голів міських рад міст обласного значення з гуманітарних питань, державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування, які вчаться за професійною програмою підвищення кваліфікації, всім, хто цікавиться історією України та рідного краю.

Відкривають працю молитва за упокій душ всіх невинно загиблих від голодоморів і репресій. У своєму вступному слові настоятель церкви святих мучеників Чернігівського князя Михаїла і його боярина Федора протоієрей Олег Сіренко (м. Чернігів) задав слушне питання: «Розмірковуючи про усе те жахливе й безглузде, що випало зазнати нашому народові в часи голодоморів від більшовицького режиму, ми запитаємо в себе, в своїй совісті: заради якої такої «благої» ідеї так знецінювали людське життя і людську гідність, чи насправді заради світлого майбутнього винищувався цілий народ, його воля, його душа?». А відомий український історик, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка Сергій Білокінь в іншому вступному слові під назвою «Голодомор у нашій історії» підкреслив: «Ідеологія большевизму, сама теорія марксизму-ленінізму містить виразний людиноненависницький інгредієнт». Він так пояснив мету цього злочину планетарного характеру: «Большевики ніколи не приховували, що займаються селекцією нового типу населення і прагнуть витворити єдиний совєцький народ. Природна річ, це передбачало знищення певної частини людської популяції».

Чернігівський історик Т. Демченко, спираючись на документи комуністичної влади, тодішню місцеву пресу та спогади очевидців, переконливо висвітлила одну з найстрашніших сторінок української й чернігівської історії – колективізацію й голодовбивство. У висновку вона сумно підкреслила: «На Чернігівщині вирішальний період боротьби за суцільну колективізацію розпочався після заснування області (жовтень 1932 р.). На практиці спроби дотягти показники по кількості усуспільнених дворів до загальнореспубліканського рівня означали люте переслідування «куркулів», тобто одноосібників, та надзвичайні по своїй жорстокості й брутальності заходи по хлібовикачці. Вони продовжувалися упродовж всього 1933 р., посилюючи нестерпні муки голодування. Тільки у 1934 році чернігівське обласне керівництво змогло відрапортувати, що колективізація здійснена. Вона обійшлася у 363 тисячі людських життів».

Привертає увагу, що автор не тільки системно змалювала історію цієї трагедії на Чернігово-Сіверщині, але присвятила цілий розділ «Протидія колективізації», в якому показала, на жаль, безуспішну спробу селян боронитися.

У посібнику вміщені нормативно-правові акти, фотоілюстрації з експозиції Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського, документи та фотокопії з Державного архіву Чернігівської області, відомі фотокартки тих часів, які наочно демонструють реальність тогочасної голодової катастрофи.

Історик із вдячністю згадує людей, які внесли вагомий внесок у з’ясуванні правди, збереженні пам’яті жертв Голодомору. Зокрема, є фотокартки організатора збирання свідчень на Прилуччині Георгія Гайдая (1939-2005) та співробітника краєзнавчого відділу Чернігівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені В.Г.Короленка, упорядника довідника про голодомор на Чернігівщині Людмили Студьонової.

***

«Ми чекаємо від Вас пропозицій щодо тих проблемних питань які необхідно включити в подальшому в навчальну програму, отож запрошуємо до тісної співпраці» — про це сказав директор Чернігівський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів Володимир Бойко під час відкриття другої сесії навчання бухгалтерів сільських рад.

Посадові особи органів місцевого самоврядування протягом другої сесії розглядатимуть питання вимог щодо організації роботи з документами, проблмні аспекти ведення бухгалтерського обліку і звітності в органах місцевого самоврядування, ознайомляться з останніми змінами в Законі України "Про місцеве самоврядування".

Вперше для цієї категорії слухачів в програму навчання включено виїзне практичне заняття з ознайомлення з організацією роботи бухгалтерії Виблівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області.

Чернігівський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів