У багатьох храмах Переяслав-Хмельницького сьогодні розміщуються музеї. Православні претендують на деякі з них. Проте лише на ті, які відновлені та в хорошому стані. Але в них зібрані безцінні експонати, скарби української культури, які в результаті можуть опинитися на дворі і під снігом. Вячеслав та Наталія НЕСТЕРОВИ у своєму репортажі з місця події поставили кілька запитань, зокрема, чому Церкві, яка називає себе Українською, байдужа доля української спадщини?
8 листопада Україна побачила наслідки облоги Катерининської церкви в Чернігові вірними Української Православної Церкви (Московського Патріархату). Від побаченого вжахнулися всі, кому небайдужа доля української культури. Чернігівський історичний музей збирається позиватися до Чергнигівської єпархії УПЦ (МП) про відшкодування збитків. Пікетувальники з УПЦ вже заявили, що не визнають своєї вини, та наполягають на правах РПЦ – УПЦ (МП) на будівлю церкви. Подібна ситуація триває також і в Переяславі-Хмельницькому на Київщині. Якщо суди та держава й далі будуть закривати очі на свавілля «приватизаторів від церкви», 15 тисяч унікальних експонатів української матеріальної культури загинуть найближчим часом.
Облога Переяславського музею триває
Пам’ятка архітектури загальнодержавного значення, Архистратиго-Михайлівський церковний комплекс в Переяславі-Хмельницькому, вже четвертий місяць в облозі вірних УПЦ (МП).

Храм із дзвіницею побудовані коштом Переяславського полку та його полковника Федора Лободи під час Визвольної війни (1648-1654) на підмурках старовинного Михайлівського собору, збудованого 1089 року за ініціативи владики Єфрема Переяславського, чий фундамент відкрили під час археологічних розкопок. В типологічному відношенні коплекс не має аналогів в українській архітектурі. В бароковому декорі Михайлівської церкви збереглися унікальні керамічні горельєфні розетки з рослинним орнаментом.
У комплексі зараз розташовано два музеї – музей народного одягу Середньої Наддніпрянщини та музей архитектури Переяслава часів Київської Русі. У приміщенні Михайлівської церкви у скляних шафах демонструються зразки народної творчості – комплекти національного одягу, який носили у різних регіонах України. В музеї зберігається колекція шлюбного вбрання минулих віків: шати для молодят, костюми бояр, дружок і старостів, зібрано близько 700 жіночих вишиванок, спідниці, корсети, кожухи – загалом 15 тисяч експонатів. Представлені також міщанський одяг та костюми інтелігенції ХІХ-ХХ століть.

Музей архітектури є результатом археологічних розкопок на території комплексу у 1974-1975 роках. Розміщується на площі 200 кв. метрів. В експозиції — макети, графічні реконструкції архитектурних пам’яток, а найголовніше – законсервовані від примх погоди фундаменти Михайлівського собору ХІ століття.
3 листопада ми побачили в музеї наступну картину. Вхідні ворота брами відчинені. На подвір’ї комплексу між дзвіницею та храмом все місце зайняте великим МНСівським наметом з пічною трубою на даху. Біля намету жінка миє посуд, виплескуючи воду на каміння фундаменту ХІ століття. Побачивши камеру та фотоапарат, зникає в наметі, щільно закривши завісу, і через хвилину звідти доноситься молитовний спів. Всі будівлі на території музею зачинено, лише двоє робітників, місцеві переяславці, фарбують дах галереї, що захищає фундаменти Михайлівського собору. Вони розповіли, що музей відключений від електропостачання. Представників МВС або охорони ані на території музею, ані біля нього не було.
За 200 метрів від Архистратиго-Михайлівського церковного комплексу на площі Воз’єднання знаходиться діючий Свято-Успенський собор УПЦ (МП). Він побудований 1896 року на місці одноіменного храму, в якому Богдан Хмельницький зі старшиною складав присягу на вірність московському царю. Храм світлий, зі старими намоленими іконами. Вибоїни від куль та від осколків снарядів на зовнішніх стінах храму нагадують про запеклі бої, що точилися тут під час Другої світової війни. Зараз іде відновлення мозаїчних ікон, знищених під час війни. Одна з них, апостолів Петра та Павла, вже повністю готова. Все спокійно, без зайвої мішури та помпи. Жінки в храмі приязно розмовляють з нами, розказують про свій храм. Але після запитання про пікетування Михайлівської цекрви ставлення різко змінюється і розмова припиняється. В той же час всі переяславці, з якими ми спілкувалися протягом дня, ставляться до пікету негативно.

Що буде далі?
У музеї архітектури та побуту Наддніпрянщини під відкритим небом нам розповіли, що представники УПЦ (МП) висловлюють бажання забрати від музею так звану Андрусівську церкву. Це церква святого Георгія з села Андруші Переяславського повіту побудови 1768 року. В 30-х роках ХІХ століття до церкви була прибудована дзвіниця. У 1845 році церкву зобразив Тарас Шевченко на малюнку «Верби в Андрушах». Храм оздоблений розетами-хрестами по фризу всієї споруди та на фронтонах.
Зараз велична церква знаходиться в дуже доброму стані. Автентичний іконостас її був за радянських часів вивезений до Ермітажу, то ж музей підібрав схожий дерев’яний різний іконостас ХІХ століття. А також багату колекцію старих ікон, різний дерев’яний аналой, колекцію дерев’яних та металевих хрестів.
той же час в Переяславі є церкви-музеї, еспозиція яких, створена при Радянському Союзі, викликає жахливі відчуття у всіх, хто їх відвідує.

У дерев’яній церкві Святої Параскеви в тому ж Переяславському скансені – музей світопізнання та мирного освоєння космосу. У вівтарі – бюст Корольова, на місці аналою – ракета.
В домінанті Переяслава, Вознесенському соборі з дзвіницею, – музей битви за Дніпро. У вівтарі – 70-метрова діарама «Битва за Дніпро. 1943». На місці аналою на великому цегляному постаменті – обеліск з червоною зіркою. Над цим –православний хрест на бані собору, побудованого коштом гетьмана Мазепи. Побачене шокує не лише нас.
Музейщики пояснюють, що самі хотіли би переселитися в спеціалізованне приміщення, бо доглядати за воєнною експозицією у соборі просто моторошно. Але ж будівля величезного музею, який повинен був всі ті окремі Переяславські музеї зібрати під своєю крівлею, так і стоїть недобудована на площі Воз’єднання вже більше 20 років. Спочатку перешкодили підземні води, потім розвал «Великого Союзу», тепер – банальна нестача коштів.
«Новостаробудова» занепадає, а музеї розміщуються в церквах. І ті, що в гарному стані, стають ласим шматком для церковних «приватизаторів». Ми не бачимо тут турботи про відродження храмів та духовності, ми бачимо тут лише зазіхання на майно.

Навіщо УПЦ (МП) два храми на відстані 200 метрів один від одного?
Чому зазіхають не на величезний і просторий Вознесенський собор, який потребує дуже серйозного ремонту, а на нещодавно відремонтовану Михайлівську церкву?

Чому не переймаються музеєм космосу у церкві, а хочуть саме Андрусівську, доглянуту та відремонтовану?
Чому Церкві, яка називає себе Українською, байдужа доля української спадщини?

Дійсно, навіщо витрачати гроші, коли можна просто захопити майно? Музейників викинути на вулицю, а слабка держава все стерпить. До того ж, формально держава не повинна втручатися до справ Церкви. Тільки от Московська Церква весь час втручається до справ нашої держави.

Джерело: www.risu.org.ua