„Приводом нагадати, що „розкольником православ'я” є саме Московська церква, є 592 річниця розділення руської православної церкви на дві митрополії: Московську (в межах північних російських князівств) і Київську (в межах Великого князівства Литовського, сучасної України)," - вважає представниця Української народної партії, Президент національної асоціації україністів, голова Українського комітету славістів, академік Ганна СКРИПНИК. Академік нагадує історичний факт - „у 1415 р. саме Московська митрополія відкололась від Київської, а потім, завдяки політиці московських царів, Київська митрополія була знищена”.
Вона зазначає, що "1448 року в Москві, без згоди Вселенського патріархату, був обраний митрополит Іона", водночас „Київська єпархія, яка проіснувала до другої половини ХVІІ століття, ніколи не відходила від благословення Вселенського патріархату”.
"У контексті цих історичних подій дуже цікаво виглядають дискусії нинішньої Російської православної церкви на тему "розколів" та канонічності у зв'язку з Українською православною церквою Київського патріархату", - вважає Ганна СКРИПНИК.
Ганна СКРИПНИК наголошує, що "протягом всієї історії діяльність Московської церкви була підпорядкована не консолідації християн, а політичним амбіціям московської світської влади, зокрема, її планам перебрати на себе роль „третього Риму”." Вона акцентує увагу на фактах: „1439 року відбулася Флорентійська унія, де фактично був усунутий розкол між Римом і Константинополем і досягнуто формальної домовленості про об’єднання православних і католиків. Одним з ініціаторів зняття взаємних прокльонів виступив, зокрема і Київський патріарх Ісидор. Але об’єднання християн так і не відбулося через позицію Московської церкви".
„Аналогічну політику”, зазначає Ганна СКРИПНИК, РПЦ проводить і сьогодні: „Наприклад, цього року у Равені (Італія) відбувався з’їзд спільної католицько-православної комісії щодо усунення непорозумінь, на якому була погоджена „декларація про наміри” щодо принципової можливості об’єднання православних і католиків. Проте РПЦ покинула зібрання після початку роботи через те, що Константинополь визнав право Естонської православної церкви підкорятися напряму Константинополю, а не Москві”.
Представниця УНП вважає, що, „як і в ХV столітті, так і у ХХІ, для верхівки московського православ'я визначальними є не християнські цінності, а політичні амбіції держави". "Утвердження єдиної соборної Української православної церкви", - зазначає вона, - "суперечить цим імперським амбіціям, однак – як свідчить історія, - є відновленням історичної справедливості”.
Ганна СКРИПНИК закликала "більше спиратися на історичні факти, аніж на їх тлумачення російською, а потім радянською офіційною пропагандою, аби краще розуміти сучасні події в Україні – від порівняно недавнього факту Голодомору до подій півтисячолітньої давнини в церковному житті".

Джерело: www.unp-ua.org