Останнім святом, яке завершує осінній цикл празників вважалося Введення. До речі, воно має низку похідних назв: Видення, Введіння, Введення в храм Пресвятої Богородиці, День полазника, або третя Пречиста. Свято Введення припадає на 4 грудня.
Повна назва свята у церковному календарі – Введення в храм пресвятої Владичиці нашої Богородиці і діви Марії. Святкують його з УІІІ ст. на спомин про чудесне введення Богородиці в Єрусалимський храм – її посвячення Богові. Ця подія відома із церковного переказу.
Батьки Діви Марії Іоаким та Анна на подяку за щастя мати доньку в глибокій старості пообіцяли присвятити її Богові: віддати на виховання та служіння при храмі. Не встигли батьки натішитися своєю дитиною, як дівчинці минуло вже три роки, і треба було виконати обітницю, дану Богові, - відвести її до Єрусалимського храму. В апокрифічному Євангелії Якова про це розповідається: «Дитині виповнилося три роки, і сказав Іоаким: «Позвіть непорочних дів єврейських, і хай не повертається назад дитина, і дух її не відділиться від храму Божого».
Урочистим і прекрасним був той похід. Одягнені у святковий одяг, із свічками в руках, дорослі дівчата повільно й поважно йшли одна за одною та співали побожних пісень. Серед них була і трирічна дівчинка Марія, яка несла у своєму серці благовійну любов до Бога. Процесію завершували батьки Марії, родичі та багато інших людей.
Первосвященикові Захарію було дано знати від Духа Святого, що до храму прийде майбутня Богородиця, і він разом зі священиками в найкращому одязі вже чекав Діву Марію на паперті. Коли, нарешті, маленька Марія прийшла, її поставили на першу сходинку, а далі вона сама піднялася на всі п'ятнадцять, що вели до первосвященика. У деяких церковних творах це оповідання доповнене важливою деталлю: натхнений від Духа Святого первосвященик увів майбутню Богоматір до Святая святих храму – місця, що заховане від людських очей завісою, тому що саме там перебувала незрима Слава Господня. Тільки первосвященик мав право заходити туди, та й то лише один раз на рік. Тому й дивувалися цій події всі, хто тут був, й убачали в ній чудове знамення Господнє.
Марія «виховувалася, як голубиця, у Храмі Господньому, й одержувала вона їжу з рук ангелів». Згодом Діва Марія під наглядом священиків дістала досить високу освіту та побожне виховання. Крім того, вона навчилася виконувати всілякі ручні жіночі роботи.
За християнським тлумаченням, свято Ведення розповідає про те, як перша з роду людського – Богородиця – вступила до незбагненного спілкування з Богом. Спілкування це зростало до того дня, коли Марія могла вимовити ім’я Бога всім розумом, усім серцем, усією волею, всією плоттю своєю і разом зі Святим Духом народити втілене Боже Слово. Відповідно до церковного змісту, для віруючих здійснення цієї чудесної події - символ того, для чого людина призвана, куди Господь зве її – до Святая святих – до найпотаємнішого. Крім того, свято Введення – це свято невинного дитинства, небесної чистоти.
Народна назва свята – «Видіння» - пішла від того, що люди вірили у надприродню силу: в цей день Бог начебто відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися («повидіти») своє тіло. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи».
У народі це свято здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося, якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане. А коли після Введення сніг піде – то настане зима. Існували й інші прикмети: скільки на Ведення води, стільки на Юрія трави, якщо на Введення є вода, то буде в мисці молоко і т. ін.
По погоді в день Введення намагалися дізнатись, якою вона буде під час усіх зимових свят. Якщо на Введення мороз – усі свята будуть морозними, тепло – усі свята будуть теплими. Під час Введення починалося катання на санях.
Хоч і мовитися, що «Введенські морози ще зими не роблять», але під цю пору стає все холодніше й холодніше. Земля вже чекає білої шуби, сподіваючись, що «Третя Пречиста снігом прикриває».

При підготовці матеріалу використані праці В.Скуратівського.