Таке питання пролунало під час другого з серії тренінгів «Національна система безпеки України і НАТО». Проводився він 10 – 11 грудня Сіверським інститутом регіональних досліджень (м. Чернігів) у Донецьку разом з місцевим центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій у рамках проекту «Залучення депутатів місцевих рад та керівників територіальних громад до навчання з євроатлантичної інтеграції» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Задекларувавши на початку семінару переважно скептичне та негативне ставлення до Альянсу, його учасники, а це депутати місцевих рад, водночас так сформулювали свої мотиви щодо участі у наступній роботі: «необхідно зробити вибір», «зрозуміти співвідношення НАТО і ЄС», «знайти компромісні рішення», «діалог важливий, бо питання суперечливе», «аби не допустити цей агресивний блок на нашу територію», «отримати об’єктивну інформацію». Остання теза повторювалася кілька разів з різними відтінками. Зрештою, це прагнення дозволило всім бажаючим висловити та аргументувати власну позицію, почувши також іншу думку, яка часом абсолютно не вкладалася у звичні уявлення дискутантів.
Проаналізувавши роботу різних світових та європейських організацій, що займаються питаннями безпеки, учасники семінару прийшли до контраверсійного для себе висновку: функціонально НАТО дорівнює ООН, але відрізняється організаційно. Вказавши на низку протиріч з ЄС, більшість водночас погодилася: поодинці європейські країни не можуть досягнути такого ступеня безпеки, як в НАТО.

Чи не найбільшою новиною для слухачів стала багатоаспектність діяльності НАТО. Скажімо, його вплив на розвиток місцевого самоврядування. «Київ нам цього не дозволить», – це перша реакція слухачів, коли розглядалися вимоги Альянсу щодо побудови демократичної системи управління, передачі повноважень і ресурсів на місця, розвитку місцевого самоврядування. Як з’ясувалося, цей критерій Організації північноатлантичного договору депутатами поділяється цілком і повністю. І не лише він один – те саме повторилося, коли йшлося про зусилля щодо подолання корупції, гарантування існування вільних ЗМІ, а також вирішення екологічних проблем, підтримку у галузі науки, освіти тощо. На такому тлі на загальний конструктивний настрій вже не могли суттєво вплинути навіть традиційно гострі питання щодо Косово, колишньої Югославії, Іраку. Зрештою, вже наприкінці семінару тренери почули: «Ми думали, що НАТО – це війна, а насправді це зовсім інша організація».

Сприяло згаданим змінам, зокрема, робота над Цільовим планом Україна – НАТО на 2007 р. щодо формулювання пропозицій на 2008 р. В результаті отримано біля двадцяти п’яти пунктів, серед яких: ухвалення закону України про Президента України, реформування місцевого самоврядування, внесення змін щодо пенсійного законодавства, забезпечення прозорості приватизації, проведення адміністративно-територіальної реформи, посилення прикордонного контролю, забезпечення прозорості дій влади, подальша участь України у миротворчих операціях, в тому числі у співпраці з НАТО. Серед іншого донеччани також запропонували ввести факультативний курс щодо Альянсу в школах. А відсутність належного інформування з боку держави щодо існуючих конкурсних програм з питань євроатлантичної інтеграції викликало відверте здивування.

В чому виявилися одностайні фактично всі – українська держава повинна проявити політичну волю у відстоюванні своїх національних інтересів. Щоправда для цього самі громадяни спочатку повинні з’ясувати до чого вони прагнуть. Цей висновок став свого роду підсумком тренінгу.

Чернігівська міська громадська організація Cіверський інститут регіональних досліджень