Зараз у парламенті багато хто вважає, що недобір голосів Юлією Тимошенко під час голосування за її кандидатуру на посаду прем`єра викликаний невмінням депутатів користуватися картками. Ми попросили висловитися з цього приводу народного депутата України від БЮТ, директора Інституту інформаційного суспільства, у минулому заступника генерального директора «Укртелекому», автора одного з перших законів «Про телекомунікацію» Олега Шевчука.
Я вже чув це пояснення, що депутати не зуміли правильно користуватися своїми картками для голосування. Так от: картки не могли не спрацювати без втручання третьої людини. На рівні адміністрування електронної системи втручання було. Це математика, Рада працює по заданих алгоритмах, ці алгоритми створюють живі люди, які мають допуски до системи. Я не програміст, який міг би подивитися алгоритм, але розумію ці процеси на макрорівні.

Є люди, мають доступи і ключі до системи. А, враховуючи, що електронна система «Рада» сама по собі допотопна, то втрутитися в її роботу – не є складним. Допотопни всі системи: і «Рада–1», і «Рада–2» і «Рада–3». Остання була створена 1993 року.

Найбільші компанії, починаючи від Софтлайна і, закінчуючи, Телесенсом, працюють в джаві, топнеті, в сучасному середовищі, за стандартами ICO. Існує стандарт ICO 27000, який дає опис системи для роботи із захищеною інформацією. Там прописано абсолютно все, яким чином видаються ключі, хто ними керує і скільки таких людей, як ці ключі зберігаються. Обов`язково повинен вестися журнал запису, все протоколюється.

У нашому випадку повинен бути якийсь видалений сервер, на якому зафіксовані дії адміністратора, який міг заблокувати депутатські картки, але його кроків ми сьогодні не можемо відстежити. Дії і кроки тих людей, які мають ключі і мають право міняти якісь алгоритми, повинні записуватися.

Я переконаний, що втручання третіх людей було. Що вони зробили? Включили якісь затримки роботи карток або поставили числові обмеження – не має значення. Було втручання, і зроблено його з метою перешкодити реалізовувати права і повноваження половини парламенту.

У мене є досвід безпосереднього керівництва програмою інформатизації впродовж трьох років, я займався 27 інститутами, які обслуговували національну програму інформатизації. І наголошую: вітчизняні інститути допотопні, вони займаються здачею в оренду приміщень і не здатні виготовити щось конкурентоздатне. Якби свого часу Верховна Рада провела правильний тендер, сформулювала б відповідне технічне завдання, найняла кампанію, яка виписала б усі ці процеси відповідно до стандартів ICO, то така самодіяльність була б виключена.

Ніхто не має права обмежувати можливість депутата голосувати технічним способом. А це сталося. Але якби систему робили правильно і сучасно, то тут би і близько не було академіків, які дають сумнівні висновки.

Я радіофізик і не дозволяю собі поверхових суджень. «Рада» – це стара консервна банка, яку слід було поміняти десять років тому. Я готовий залучити десять експертів, керівників найбільших софтерних кампаній, і вони підпишуться під кожним моїм словом. До речі, в четвертому скликанні «Рада–3» обійшлася бюджету десь в сім мільйонів гривень. Дуже пристойна сума. За ці гроші вже тоді можна було створити сучасну систему.

Домовитися з адміністратором для Партії регіонів було значно дешевше, ніж купити голоси БЮТ або НУ–НС.

Я думаю, що вони – молодці... Ми чули різні бюджети Партії регіонів – від десяти до ста мільйонів за трьох депутатів. І хтось запропонував геніальну схему. Навіщо купувати голоси, якщо їх можна не рахувати?

Мої колеги по фракції пропонують порахувати персонально, скільки працює адміністраторів на системі «Рада». І прослідкувати, як скоро хтось з них звільниться.

Записала Маша Міщенко
Джерело: УНІАН