Під куполом неба, де сонце сіяє,
Мій древній Чернігів стоїть,
Святими хрестами возноситься в небо,
Молитву до Бога шепоче щомить.

Роки пролітали на крилах пташиних,
Пливли із водою Десни,
Минали століття, та він не зламався
І не зламали Його вороги.

Возносить молитву нове покоління
І дякує тим, що несли,
Любов та Надію, і Віру велику,
Щоб всі до Єдиного Бога прийшли.

Під куполом неба, де зорі сіяють
Стоїть ще такий молодий:
Умитий росою, убраний лісами,
Із сивими скронями Старець Святий.

АВТОР: СВЯЩЕНИК ХРАМУ СВ. ВМЦ. ПАРАСКЕВИ-П’ЯТНИЦІ м. ЧЕРНІГІВ, РОМАН КІНИК, 16.09.2007 РІК

Джерело: cerkva.chernigiv.info