Служба безпеки України створила спеціальну робочу групу для вивчення архівів про діяльність ОУН і УПА. До неї ввійшли не тільки працівники СБУ, а й відомі українські історики
Як повідомила “Газеті” Марина Остапенко, прес-секретар голови Служби безпеки України, робоча група вивчатиме архіви про діяльність ОУН і УПА, видатних постатей визвольного руху України з метою оприлюднення документальних першоджерел.
Дослідники, які працюватимуть у робочій групі, мають відшукати й систематизувати всі документи, які стосуються діяльності УПА, – сказала пані Остапенко “Газеті”. — Зараз до групи входить близько 10 осіб. Але вона не є закритою. Ми розглянемо всі кандидатури істориків, які захочуть працювати. Наразі складно сказати, скільки часу працюватиме ця група. До прикладу, матеріали про Голодомор збирали три роки.
За словами в. о. голови СБУ Валентина Наливайченка, Служба безпеки України, розсекречуючи та впорядковуючи документи радянських органів держбезпеки, що є в її архівах, відновлює історичну пам’ять українського народу.
“Мета конкретна і благородна – встановити, поширити і ствердити історичну правду про минуле українського народу, позбавити від нашарувань, що спотворюють об’єктивну істину, – наголосив пан Наливайченко. – Позиція Служби безпеки добре відома: в питаннях політичних репресій, голодомору, національних визвольних рухів, жодних таємниць бути не може”.

Як розповів “Газеті” Володимир В’ятрович, учасник спеціальної робочої групи та представник Українського інституту національної пам’яті у Львівській області, нині архів СБУ містить чи не найбільшу колекцію оригінальних повстанських документів, які потрапили туди як трофеї НКВД-КГБ. Там також зберігаються унікальні матеріали про боротьбу з повстанським рухом, репресії місцевого населення. Історик наголошує, що наразі не існує детального опису того, що міститься в документосховищах СБУ, МВС і Міністерства оборони, тому першочерговим завданням є створення такого реєстру.

В архівах СБУ опинилися унікальні матеріали – протоколи допитів каральними органами СРСР “ворогів народу”, інструктивні матеріали військових та інформаційних кампаній проти українського руху, звіти з окремих акцій, зрештою, конфісковані документи організацій визвольного руху. Оскільки ці організації діяли у підпіллі, більшість із них не могли мати власних архівів, і навіть свідомо не намагалися накопичувати документів про свою діяльність – конфісковані свого часу документи стають чи не єдиним джерелом, яке дозволяє розглянути їх із середини.

Водночас історик переконаний, що оприлюднення документів допоможе змінити негативне ставлення частини українців до повстанської армії.

“Відкриття цих документів проллє нове світло на різні аспекти діяльності УПА і боротьби з нею карально-репресивної системи, – сказав пан В’ятрович “Газеті”. – Переконаний, сприйняття на Сході зміняться у позитивний бік, адже досі побутують міфи, створені Радянським Союзом і їхнє викриття матиме важливе значення для всіх, кому важлива правдива історія України. Адже ці матеріали покажуть розмах боротьби, яка охоплювала не лише Західну, а й Центральну, Південну, Східну Україну. Буде викрито військові та ідеологічні засоби боротьби з повстанцями, неприйнятні ні з морального, ні з правового боку”.

За словами представника Українського інституту національної пам’яті у Львові, не всі документи, що можуть пролити світло на діяльність УПА, є в Україні. Великий масив матеріалів збережено в московських архівах, де був керівний центр репресивного режиму. Сотні документів про українських політв’язнів – у колишній штаб-квартирі КАРЛАГУ (одного із відділів ГУЛАГУ) в Казахстані. На жаль, досі українська сторона не зробила жодного кроку щодо передачі цих матеріалів.

“Частина документів українського визвольного руху розкидана не лише по теренах колишнього СРСР, а й усього світу – в місцях поселення діаспори – Британії, Німеччині, США, Канаді”, — сказав пан В’ятрович.

Як повідомила “Газеті” Марина Остапенко, СБУ планує офіційно звернутися до Німеччини, Польщі, Ізраїлю, США, Великобританії, Росії та інших країн, щоб дали дозвіл українським історикам працювати в їхніх архівах з документами, що мають стосунок до діяльності ОУН і УПА.

Шлях, на який щойно стала українська влада, наші сусіди – Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, країни Прибалтики, пройшли вже давно. Це було частиною державної політики від моменту здобуття ними незалежності. Більшість країн створили спеціальні організації, які займались цим питанням – Інститути національної пам’яті. Розкриті матеріали часто ставали основою для переоцінки окремих періодів історії держав. В Україні ж такий інститут створили лише 2006 року. Наразі він ще не отримав для опрацювання документів карально-репресивної системи СРСР, як це практикували в інших країнах. За словами Марини Остапенко, СБ України розглядає можливість передання цих документів Українському інституту національної пам’яті.

“Ми готові передати інституту матеріали і про Голодомор, і про ОУН-УПА, – сказала “Газеті” М. Остапенко. – Основна проблема у тім, що Інститут не має відповідного приміщення, де б міг зберігати документи у відповідному режимі. Коли вони матимуть таке приміщення, ми зможемо передати їм документи”.

Мирослава Іваник
Джерело: Львівська Газета, VOX