Дамоклів меч УПЦ Московського патріархату завис над Києво-Печерською лаврою
За свідченнями науковців, під загрозою знищення опинилися не лише архітектурні споруди, а й святая святих — нетлінні мощі праведників землі української, які століттями зберігалися завдяки спеціальній температурі та вологості печер. Через невіглаську господарську діяльність та невмотивовані масштабні будівельні роботи, що їх розгорнуто з благословення архієпископа Павла (Лебедя , він же — депутат Київської облради від Партії регіонів) та підпорядкованого йому підрозділу УПЦ Московського патріархату, на священних лаврських землях вологість у печерах почала стрибати неприпустимо стрімко.
Фахівці стурбовані подальшим збереженням мощей та взагалі існуванням печер як національного феномена. Тенденції дуже загрозливі, особливо на тлі потурання монастирському будівництву чиновниками проросійського штибу. Чомусь немає офіційної реакції з боку влади включно з Секретаріатом Президента на те, що у ХХІ столітті в центрі Європи за кошти українських платників податків планомірно, цинічно руйнується найбільша духовна святиня українського народу — Києво-Печерська лавра.
Багато хто у владі, схоже, зайняв позицію: нічого не бачу, нічого не чую, нічого нікому не скажу. Одначе Києво-Печерська лавра є надбанням і власністю цілої України, всього українського народу, хоч і перебуває формально на балансі Київради та столичної громади. Українська духовна святиня аж ніяк не може бути віддана на розправу одній конфесії Московського патріархату, яка робить на священних землях, що заманеться.
На цьому тлі варто пригадати, як вчинили російська влада та шовіністично налаштовані парафіяни, коли на території Росії спробували розпочати діяльність конфесії УПЦ Київського патріархату. Їм не дали й кроку ступити, застосовуючи при цьому силові методи. А тут, у центрі Києва, чужоземна церква безкарно руйнує наше національне надбання — і ми, українці, мовчимо?!!
Щоб зручніше було проїжджати вантажівкам, московські батюшки восени 2007 року зруйнували браму та огорожу на в’їзді до Нижньої лаври. Ці роботи здійснені монастирем без надання власникові території — Заповіднику — потрібних документів, узгоджених із вимогами чинного законодавства з охорони пам’яток архітектури. Після того, як подія набула гучного суспільного резонансу, замість знищеної архітектурної пам’ятки ХІХ століття з’явився новобуд — відтепер брама стала вищою на цілий метр і ширшою на 60 сантиметрів, тож не заважатиме проїздові масивних будівельних вантажівок.
За свідченнями поінформованих осіб, Києво-Печерська лавра останнім часом забудовується … розважальними закладами. Вже є фешенебельний інтернаціональний ресторан «Alfred», будується ще один заклад харчування для особливої категорії парафіян — ресторан «Ріоні», із західного боку розташовані казино й ресторан готелю «Салют», поблизу — банкетна зала колишнього головного архітектора Києва Сергія Бабушкіна.
Вільним залишився лише один прохід до Лаври зі сходу — через Нижні ворота, що ведуть до джерела зі святою водою та Дальніх печер. У разі завершення будівництва ресторану «Ріоні» і цей шлях буде перекритий? Окрім того, за свідченням керівництва Заповідника, на території Лаври московські батюшки вже запланували будівництво готельно-культурологічного центру «Посольський двір», що становить найбільшу загрозу цілісності ансамблю, включеного до списку ЮНЕСКО.
Неприпустиме будівництво має провадитись у північній частині Лаври, безпосередньо на її території. Загалом, переконують фахівці, 21 тисяча квадратних метрів комплексу цілком знищать архітектурний ансамбль Лаври. До того ж ударними темпами знімають та вивозять ґрунт з лаврської території: за останні сім років його «вийнято» більше, ніж за всі попередні 100 років.
За прогнозами фахівців Інституту геологічних наук НАНУ, весь архітектурний комплекс Києво-Печерської лаври перебуває на межі існування, оскільки розташований на зсувонебезпечних схилах Печерського плато.
Звернення Заповідника до влади різних рівнів залишаються без адекватного реагування або й зовсім без відповідей. Державна служба з питань національної культурної спадщини зайняла позицію фактичного прикривання численних фактів руйнації пам’яток та приховування правдивої інформації.
Окрема тема — Церква Спаса на Берестові. 2002 року її внесено до вісника ЮНЕСКО у перелік 100 світових пам’яток, що перебувають під загрозою. Після того, як увага міжнародної спільноти зосередилася на цьому питанні, Заповідник отримав міжнародні гранти на реставрацію та проектування, однак наші чиновники зупинили фінансування. Отже, за останні роки Заповідник не одержав жодної копійки на відновлення Церкви Спаса на Берестові.
Натомість Московський патріархат отримав від уряду Януковича—Табачника понад 12 мільйонів «на реставрацію церков». А цієї осени Міністерство культури, не без лобіювання з боку єпископа Павла, ініціювало передачу майна Заповідника — Церкви Спаса на Берестові — Московському патріархату. Фахівці та науковці рішуче проти цього ще й тому, що така передача порушує і пам’яткоохоронне законодавство, і Указ Президента, який забороняє передавати майно, закріплене за національними закладами, будь-яким органам, підприємствам, установам чи організаціям.
Однак на це не зважила Київрада «імени Черновецького» і невдовзі таки проголосувала «за» передачу Церкви Спаса на Берестові УПЦ МП. Як мовиться, ось тобі, бабо, і Юріїв день.
І це ще не весь перелік кричущих фактів руйнування святині. 26 листопада 2007 року поруч із пам’яткою архітектури ХІ століття «Вхід до Ближніх печер» пробурено кілька десятків свердловин діаметром майже 0,4 метра, одна з яких пробила склепіння крипти «Батиєм убієнних». І все це — під виглядом «закріплення схилів».
Обнадіює, хоч і слабко, лише нещодавнє утворення Міжвідомчої незалежної експертної групи, яка ґрунтовно вивчає стан справ у Києво-Печерській лаврі та подає пропозиції хоча б щодо введення проблеми до правового поля. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник ініціював також розгляд та затвердження на найвищому державному рівні Концепції розвитку всієї лаврської території, що стане основою Генерального плану (ні того, ні того досі не існувало).
Отже — далі буде…
Джерело: Олесь ДОНЧЕНКО, Українське слово, http://ukrslovo.com.ua