21 січня, наступний після Івана Хрестителя день, в народі називали Пів-Івана або Різдвяний день. Крім того, цей празник відомий ще як «Виряджання», або «Проганяння свят».
В цей день ще не працювали, бо «Пів-Івана полоще ложки». Адже останній святковий день був повністю присвячений гостинам. Жінки вже вносили до хати пряльні снасті – «щоб лихий не поплутав пряжі». Старші молодиці, прикрасивши гребені, ходили від хати до хати, оповіщаючи, що сьогодні ввечері будуть «свята проганяти», тобто збиратися на останні складчини.
Чоловіки в минулому сторіччі брали в’язанки гречаної соломи, яку молотили в пилипівський піст, і розносили їх по сусідах. А зайшовши до хати, гість казав:
- Нате вам ковбаси!
Це означало, що сьогодні мають бути гуртівні «Виряджання свят».
За обрядовим столом виголошували різні тости, примовляння – як годилося, першим робив це господар, а присутні додавали: «Дай Боже!».
Із завершенням різдвяних свят пов’язаний і перший після Водохрещ понеділок, який також називали «Різдвяним» або «Святим». Як правило, в цей день хоч і не піст, не вживали м’ясних страв, але пити горілку дозволялося. З цього приводу жартували: «Святий понеділку, не сварися на мене, що я п’ю горілку».

У матеріалі використані дослідження В.Скуратівського.