Росія 1687-1708 рр. – країна рабів і холопів. Свої депеші Петру І його наближені підписували: «Раб твой Борис Шереметев», «Раб ваш Гаврило Головкин», «Вашого Величества раб Андрей Ушаков». Підлеглі останніх теж писали подібно: « Вашей светлости (Меншикову. – Авт) всегдашний слуга князь Миколай Репнин», «При сем нижайшие рабы твои (Я.В.Брюса- Авт.) Иван Козлов, Никита Павлов челом бьют», «зычливый повольной и унежоный слуга Федор Осипов», «многоунижеженный слуга и раб милости вашей (Г.Головкина-Авт.), Иван Вельяминов-Зернов».
Таким же чином змушений був писати царю і гетьман: « Вашого Царского Пресветлого Величества верный поданый и наинижайший слуга Иван Мазепа, гетман».
І ось останній наважився зі своїми старшинами покласти цьому край.
Гетьман І.Мазепа повстав за волю, він не захотів бути холопом, тобто рабом і слугою в «гарних» царів. Чим знаменитий Спартак? Він увійшов в історію тим, що скинув із себе кайдани раба. Йому вдалося хоч трішки, але подихати вільним повітрям!
Мазепа, по суті, зробив те ж саме. Реалії були не на його користь. Але він зробив свій вибір - у напрямку волі. 26 жовтня А.Меншиков інформував Петра І: "…Понеже когда он сие учинил, то не для одной своей особы, но и всей ради Украины" (РДАДА. – Б. держ. архіву. – Розряд ІХ, № 1. – Картон 2. – Арк. 897 – 898).
У Батурині його підтримали. Тому що більшість цих людей реалізовували проекти кращої долі України в гетьманатах на Правобережжі. Так, всі вони закінчилися невдало. Але , може, цього разу?
За відстоювання свого вибору вони загинули. Тому для України Батурин – святе місце. Воно символізує наше право бути вільними, незалежними.
Звинувачують І.Мазепу у різних таємних оборудках, які , мовляв, він хотів на кінець життя свого «провернути». Ці міфи присутні в універсалах Петра І, а потім розтиражовані російською історіографією.
А що було насправді?
Читаємо у документі тієї доби -«Щоденнику військових дій російської армії під Полтавою»(1709 р.):
«Июня 26. (…)
По прибытии к дивизии Галартовой, повелел ( Петро І. – Авт.) призвать полковников от полков и изволил говорить: «Король Карл и самозванец Лещинской привлекли к воле своей вора изменника второго иуду гетмана Мазепу, которые клятвами обязались между собою отторгнуть от России народы малороссийские и учинить княжество особое под властию его вора и изменника Мазепы, в котором ему быть великим князем и иметь у себя во владении казаков Донских и Запорожских и Волынь и все роды казацкие, которые на сей стороне Волги; таковою тщетною надеждою льстясь, сей вор изменник уповал на помощь оным обещателям своим собрать малороссийского и казацкого войска до дву сот тысяч и сверх того просил у султана турецкого в помощь дву сот тысячь, обещая платить ему повсякгодно по милиону монеты».
Подібного плану є свідчення полковника Гната Галагана.У 1745 році з ним бачився Олександр Рігельман, автор “Літописної оповіді про Малу Росію та її народ і козаків узагалі”. Історик записав спогад полковника про його відхід від гетьмана. Г.Галаган оповів про причини переходу Мазепи на бік шведів, мовляв, « он предался уже королю с тем, чтоб отбыть нам от России и быть под мазепиным управлением, от всех монархов вольным…».
Шамбелян Карла ХІІ Адлєрфельд у своєму щоденнику залишив запис урочистого прийому королем Мазепи. Він повідомив, Мазепа виголосив латинською мовою "коротку, але виразну" промову. У ній він просив "прийняти козаків під свій захист і дякував Богу за те, що король вирішив звільнити Україну від Московського іга" (Бантыш-Каменский Д. История Малой России. – М., 1842. – Т. 3. – С. 96).
Деталізують основні моменти промови інші свідки. Так, шведський офіцер Петре у своєму щоденнику записав: "Він просив ласки у його Королевської Величності, щоб сей схотів пожалувати мешканців України і не виливати свого гніву над нею ані над ним самим за те, що аж до цього часу був нашим ворогом". Інший учасник походу Вейге зазначав: "Просив дуже покірно, щоб король не виливав свого справедливого гніву, до якого довело тиранське поведення росіян, на сей край і його мешканців, з огляду на те, що вони досі ішли за ворожими хоругвами не по власній вільній волі, а тільки присилувані до того московським ярмом"( Томашівський С. Із записок каролинців про 1708/9 // ЗНТШ. – 1909. – Т. 92. – Кн. VІ. – С. 75.)
Тобто ці вищезгадані документи свідчать про те, що І.Мазепа планував з допомогою союзницького війська здобути незалежність України.
… Ідея про перейменування на околиці Чернігова невеличкої вулиці Каштанової на вулицю І.Мазепи не те, що образлива щодо пам’яті про цю велику людину, мецената Києво-Печерської лаври, 44 церков, а просто є насмішкою над всіма загиблими, хто здобував волю України. Таке враження, що депутати Чернігівської міськради хочуть ось у такий єзуїтський спосіб «закрити» питання: мовляв, тут хтось хоче вулицю Мазепи? Нате вам, їжте, насолоджуйтесь!
Я думаю, що краще буде, якщо депутати на наступній сесії відмовляться від цієї ганебної затії. До осягнення , розуміння Мазепи треба дорости! Нехай вулиця Мазепи постане у наступному скликанні депутатів, які, сподіваюсь, будуть краще знати історію України та шануватимуть борців за її незалежність. Але це не буде вуличка «измЪнника» Ивашки!

Сергій ПАВЛЕНКО,
редактор історичного журналу «Сіверянський літопис»,
автор кількох книг-монографій про І.Мазепу.
P.S. Матеріали про І.Мазепу, його діяльність можна прочитати на Сайті Громадського комітету з відзначення 300-ї річниці Повстання за незалежність України під проводом Івана Мазепи
(1708-1709) http://www.mazepa.name
Джерело: