Нехай земля буде тобі пухом, дорогий сину…
Ці слова винесені в заголовок написані в далекому 1918 році на могильній плиті Миколи Лебедя, юнака, що загинув від більшовицьких куль.
27 січня 2008 року представники національних сил – КУН, ОУН (Р), ОУН (М), Тризуб ім. С. Бандери, Українська Альтернатива вшанували пам'ять Миколи Лебедя. Відбувся молебень за спокій душі убієнного воїна – Миколи Лебедя. Очолив службу секретар Чернігівського єпархіального управління УПЦ КП о. Роман Кіник.
Через два дня за ініціативою Володимира Ступака – голови ЧОО УНП та заступника міського голови Оксани Тунік-Фриз біля могили Миколи Лебедя вже зібралися представники Української Народної Партії та Чернігівської міської ради.
Микола Лебідь. Хто він, чому до нього прикута така увага? Можна тільки здогадуватися. Проте дещо про його відомо.
Як згадує Анатолій Шацький, тоді голова обласної організації Української Республіканської Партії, в березні 1991 року до нього звернулася співробітниця музею М. М. Коцюбинського з проханням допомогти розшукати на міському цвинтарі могилу сім'ї Коцюбинських. Ні тогочасну владу, ні керівництво музею це питання не хвилювало. Протягом трьох днів активісти УРП вели пошуки оглядали кожну могилу.
Ось як ці пошуки описував кореспондент львівської обласної газети «За вільну Україну» Ігор Гулик:
- « …Йдемо старим цвинтарем. Раз у раз зупиняємося. Сюди вже не несуть покійників, а отже, й живі рідко тривожать спокій древніх могил. Шукаємо останнього притулку матері Коцюбинського, його сестри і сина Романа. Донедавна та було звалище сміття. Хреста не встановлювали, мій супутник Анатолій Шацький каже, що в місті живе внук Михайла Михайловича, зверталися за порадою, поки що мовчить.
Скромні бетонні плити з написами. Гликерія Максимівна, Лідія Михайлівна, Роман Михайлович Коцюбинські, могила Романа символічна, у 1937-му його розстріляли…
Неподалік алеї – масивна гранітна стела. Надгробок Гофмана – місцевого енкаведиста, що власноруч виконував вироки.
Жодної української школи в Чернігові, на українському кладовищі всього три могили з написами рідною мовою.»
Однією з цих трьох могил була могила Миколи Лебедя.
10 квітня 1991 року Анатолій Шацький звернувся до голови обласної організації ДемПУ В. Ю. Сарани, голови обласної організації Товариства Української Мови В. Ф. Чепурного, до трудового колективу музею М. М. Коцюбинського, керівництва РУХу:… з проханням вийти 20 квітня на 10 годину ранку для впорядкування поховань.
Це був перший в Чернігові альтернативний суботник. Згодом на могилі з’явився тризуб, був викладений надгробок, посаджені квіти.
У 2003 році молодіжними патріотичними організаціями міста – Молода Просвіта, Тризуб, Українська Студентська Спілка, УНА-УНСО відновлено вшанування загиблого героя. В 2004 році ці ж організації встановили новий надгробок, огородили могилу решіткою. В минулому році на могилі Миколи Лебедя було обіцяно перейменувати одну з вулиць Чернігова на вулицю Героїв Крут, а представники міської влади пообіцяли в наступному році покласти біля неї плити.
В «Чернігівській земській газеті» за 1918 року вказано, що Микола Лебідь, чернігівський гімназист, член комітету українських есерів, загинув від рук більшовиків.

Джерело: Олександр ЯСЕНЧУК, http://cerkva.chernigiv.info