Увечері 30 січня 2008 року до Чернігівського міського відділу міліції надійшло повідомлення про подвійне вбивство, основною причиною якого, як виявилося згодом, стали відносини однієї жінки із трьома чоловіками.
Біля п'яти років Олексій і Наталія прожили разом у, так званому, цивільному шлюбі. Разом із ними проживав і батько Олексія - військовий офіцер у відставці сімдесятип'ятирічний Валерій Федорович, який, власне, був господарем квартири. Нажаль Олексій не успадкував від батька ані військову виправку, ані принциповість та високі офіцерські погляди на життя. Раз у раз Олексій із Наталією влаштовували собі свята, зловживаючи алкогольними напоями.
Час ішов, а вони все жили разом і ніщо не пророкувало біди. І тільки серце батька боліло через хронічний алкоголізм сина.
"А на тебе, как на войне..." - співав Віктор Цой. Випивка - один із найпідступніших ворогів у цій війні. І саме цей ворог, очевидно, завдав нищівної поразки Олексію, і Наталії довелося знайти "помічника" своєму чоловікові. Звісно ж без відома останнього. Молодий та завзятий коханець Максим неухильно виконував свої обов'язки в якості замісника Олексія у спальні, тільки-но той ступав за поріг власної домівки. Коханці ані трохи не соромились батька Олексія.
Як син удома, то пияцтво, як син за поріг, то приниження... Мабуть не про таку старість мріяв Валерій Федорович. Бачить Бог, він намагався схилити свого сина до того, щоб той розплющив очі, роздивився як слід свою "благовірну" і повернув собі чоловічу гідність, розірвавши відносини із коханою жінкою та із улюбленою пляшкою.
Наталія регулярно приводила коханця до квартири Валерія та Олексія і, звісно, відставний офіцер не міг мовчки триматися осторонь. Одного разу він відкрито висловив Наталії та її молодому другові все, що про них думав, але у відповідь отримав не вдячність за чесність, чи розуміння, або покаяння, а стусана від молодого парубка.
Набравшись терпіння, Валерій дочекався наступного разу, коли Максим прийде підмінити Олексія, взяв на кухні ножа і вчинив за велінням відчуття власної і сімейної гідності...
Швидко і тихо покінчивши із людьми, що безсоромно принижували честь його родини у його ж власному домі, Валерій зателефонував "02" і спокійно дочекався оперативників. Чемно зустрівши слідчих, Валерій Федорович без остраху і сумнівів повідав їм свою історію.
Статтею 115 Кримінального кодексу України "умисне вбивство" передбачено від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі. Але, з огляду на обставини і, в першу чергу, на добровільне зізнання, суд, можливо, призначить більш м'яке покарання Валерію Федоровичу.
Здоровий, інтелігентний і приємний у спілкуванні Валерій Федорович ніколи дотепер не мав проблем із законом. І, перебуваючи у здоровому глузді, він не жалкує про скоєне.
За законом він вчинив злочин і має понести покарання, але за нормами моралі...
Від редакції: імена людей, згаданих у статті, були навмисно змінені.

Джерело: http://kop.gov.ua