Років десять тому зустрів я старенького чоловіка, який і розповів мені цікаву історію із свого дитинства.
- Їхали ми з батьком на Покровську ярмарку. Віз наповнений нехитрим добром і маленький хлопчик поверх всього… І раптом на під’їзді до Ніжина повітря наповнилося дивним, неземним дзвоном. Батько зупинив коня, сліз із воза, зняв картуза і тричі перехрестився з земними поклонами в бік куполів з хрестами, що височіли над містом. «Покрова дзвонить!» - урочисто і з трепетом промовив батько. На все життя запам’ятав я той святковий дзвін і батьківську реакцію на нього. І до цього часу мрію знову почути його.
А мені запали в серце слова сивочолого дідуся, а його мрія стала і моєю. Наближаючи її ми протягом 1999 року навіть видавали свою церковну газету, яку так і назвали – «Покровські дзвони». І будила вона тишу у людських серцях наближаючи цей день. 10 лютого цього року на святковій літургії освячено і піднято на нашу дзвіницю Покровські дзвони. Віриться, що час коли скидали дзвони навіки відійшов, настав час піднімати…
Але все по порядку. ..
Той, хто ріс під Святи Омофором
В 1992 році відкрився Покровський храм. Минули роки безбожності і духовного запустіння, та залишили за собою розруху. З проваленими куполами, вся в бур’янах і смітті чекала Свята Покровська церква своїх прихожан. Одним із перших, збирав пожертву на реставрацію маленький хлопчик Валерій. А сьогодні це поважний київський юрист Валерій Віталійович Карпунцов. Вела Його Свята Покрова складними життєвими шляхами, щоб змужнівши і ставши на ноги став Він і Її меценатом. Ніколи не забував Валерій стежини до рідного храму – тут і молився, і сповідався, до Матінки Божої приносив свої проблеми і тривоги, радості і здобутки. А коли я розповів йому про мрію, пообіцяв допомогти. Долучився до нього і В’ячеслав Каськів. І ось у грудні 2007 року привезли перші дзвони. Не вистачало одного. Плануючи, вирішили– привезуть останній тоді і освятимо. І привезли його за декілька днів перед моїм ювілеєм. Ось так Подарок!
Свято
10 лютого видався на диво теплим і сонячним днем. На воротях храму із завмиранням сердець чекали з хлібом, сіллю дорогих гостей діти в українських костюмах. А на свято завітали Преосвященнійший Владика Севастіан, Валерій Карпунцов, Ніжинський голова Михайло Приходько… Церковний двір був переповнений.
Владика освятив дзвони, поблагословив працівників і під молитовний спів перший дзвін вознісся на дзвіницю. Завмирали серця у людей, а очі світилися радістю. А потім звучали привітання і Владики, і міського голови…
Однодумці.
Вітаючи із значним досягненням Михайло Васильович подякував громаді. Вже 14 років ми працюємо разом у місті, кожен на своєму місці, але завжди підкладаючи плече допомоги. Бо мрія одна, щоб Ніжин став і красивим і духовним містом. Думаю з Божою допомогою нам це вдавалося. Приємно було прийняти квіти від голови міста і ікону Святої Покрови. Підсумовуючи вже зроблене, пообіцяв голова і надалі всіляко допомагати і підтримувати. Що ж роботи багато – в єдиному пориві все ми здолаємо.
Слава Тобі, Господи.
А далі була Свята Літургія. В переповненому храмі мерехтіли свічки, молилися влада і жертводавці, священнослужителі і прості прихожани. Стояли пліч опліч люди з різними переконаннями – і погляди всіх на Господа і Божу Матір. Покровонька об’єднала всіх в Своїй Материнській любові і це радувало найбільше. Цього сьогодні потребує вся Україна, цього сьогодні потребує Українська Православна церква.
Многая і благая літа!
Закінчилася Літургія. На вулиці розливався малиновий дзвін. Старався від усієї душі наш новий дзвонар Олександр Болбат – перед цим же були довгі дні репетицій і переживань. А в храмі Преосвященнійший владика Севастіан нагороджував достойників. Серед них Михайло Васильович Приходько, Валерій Віталійович Карпунцов, Вячеслав Каськів, Анатолій Федорович Божко та матушка Дарія Якубів. Ангельськими голосами діти Ніжинської школи мистецтв бажали всім – «Многая і благая літа!»
Дзвеніть над древнім Ніжином Покровські дзвони, будіть людські душі від духовного сну, очищуйте нашу землю від зла і неправди многії літа і в віках!

Протоієрей Михаїл Якубів,
настоятель храму Святої Покрови, м. Ніжин.
Джерело: