Реставрацію дерев’яної церкви XV століття — найстарішої пам’ятки сакральної архітектури Закарпаття — розпочали у селі Колодне.
Ґрант на реставрацію храму — $40 тисяч — виділив уряд США, після того як розглянув 6 українських проектів з відновлення культових споруд. Найбільше здивував експертів вік церкви, яка є ровесницею Христофора Колумба.
Американські дипломати, як повідомляють «Киевские ведомости», закликали обласну, районну владу, меценатів долучитися до того, щоб спасти святиню національного значення. Культурна акція «Врятуємо дерев’яні храми Закарпаття» тривала 5 років, але далі концертів та фестивалів справа не дійшла.
Кошти, які виділив уряд США влітку, надійшли на рахунок місцевих реставраторів лише в грудні. Архітектор Володимир Віровбал, керівник групи реставраторів, сказав, що виділених коштів недостатньо. Цьогоріч із облбюджету планують виділити 200 тисяч гривень на заміну прогнилих брусків, а також на спеціальну дерев’яну «стіну», яка повинна зупинити процес осідання церкви, до якого спричиняються два дуби, ровесники храму, що ростуть поряд.
За інформацією «Киевских ведомостей», щоб повернути 500-літній церкві її початковий вигляд, місцевим ентузіастам потрібна допомога експертів, інакше задуманого реалізувати не вдасться. Великою проблемою є те, що впродовж тривалого часу реліквії храму вивозили до інших міст та святинь.
Зокрема, 1961 року до Ленінграду вивезли храмові ікони, мотивуючи це потребою реставрації, у шкільному музеї села зберігається фотографія Царських воріт, які зникли безслідно. Старі дзвони церкви перевезли до нової православної церкви села.
Після ремонту даху, у церковному приміщенні планують відкрити краєзнавчий музей. Як повідомляють «Киевские ведомости», це не найкращий варіант. Наприклад, у Словаччині під охороною держави знаходяться 27 дерев’яних церков, і усі вони — діючі. На Закарпатті таких пам’яток набагато більше — 48.
Церква св. Миколая Чудотворця в Колодному побудована 1470 року. Першопочатково вона була «хатнього типу», але у XVI–XVII століттях добудовувалася. У XVI столітті, зокрема, надбудували зруби, а у XVII — перебудували вежу з двоярусним бароковим завершенням, а також добудували ґанок на різьблених стовпцях та галерею над бабинцем.
Надзвичайно цінним є настінний бароковий розпис XVIII століття та іконостас і малювання на вівтарі — другої половини XVII століття. До радянських часів храм був греко-католицьким.

Джерело: http://www.risu.org.ua