В останні дні лютого «опальний» режисер обласного драмтеатру Сергій Кузик написав заяву щодо звільнення за власним бажанням. Написав зранку і вже до кінця дня йому не тільки підписали цю заяву, давши згоду на звільнення, але й, навіть, виплатили всі гроші.
Напевно, було величезне бажання зробити все для того аби той, не дай боже, не передумав.
Нагадаємо, вже не один рік в театрі йде війна частини творчого колективу з керівництвом. І не один раз причиною конфлікту було незаконне звільнення режисера. Були суди (включаючи, Верховний), було голодування, акції протесту тощо. І, фактично, весь час нескорені актори здобували перемогу, хоча й зі смаком гіркоти, адже змінити директора їм так і не вдалось
Після звільнення режисера по місту поповзли чутки, що втомився від боротьби Сергій Кузик, набридло йому все, тому й пішов. Але все це виявилося неправдою. Він сам вийшов на контакт і більш-менш докладно описав ситуацію, що привела до його рішення звільнитись з театру.
Протягом останнього часу в театрі склалась зовсім не творча атмосфера.
І до цього приклало руки якраз керівництво театру, не створюючи ніяких нормальних умов для творчості, розповів Сергій Кузик. За його словами, в театрі якби існує художня рада (там чомусь нема режисера та балетмейстера) , до якої, навіть, входять актори, що не мають відповідної освіти. Наприклад, актриса Наталія Максименко, що прийшла до театру з торгового центру «Дружба», що вже дозволяє собі вчити режисерів з відповідним ім’ям та освітою, як ставити спектаклі.
А заслужена артистка Ірина Одінцова (не має режисерської освіти) вже сама ставить вистави. Її постановка знаменитої п’єси «Без вини винуваті», за словами пана Сергія, це пам’ятник режисерської безпорадності та акторського безсилля. Така постановка ще раз доводить, що в нашому театрі змінено всі творчі пріоритети, бо кожен фахівець повинен займатися своєю справою: «пироги должен печь пирожник, а тачать сапоги – сапожник». А не навпаки, підкреслив він.
Крім того, пані Одінцова без згоди Сергія Кузика, як режисера-постановника, переробила виставу «Нічні розваги з молодим Козерогом», чим порушила всі можливі етичні норми, а також авторське, режисерське право. І це все робиться з мовчазної згоди керівництва, вважається абсолютно нормальним явищем.
А візьмемо ці, вже знамениті в місті, «Новорічні концерти» (у постановці заслуженого артиста Валентина Судака), які розкритикували навіть в пресі. Якщо це видається за велике мистецтво академічного театру – то це вже повний … Постає, навіть, питання – при таких виставах чи можна називати це (!?!) театром.
От, зате, зі звітністю у нас все гаразд, там ми попереду планети всієї. А насправді вистави йдуть дуже рідко, більшість з них офіційно не списані, але не граються. Професіонали всі, фактично, десь з’являються на задньому плані, а на поверхні – ті, що мовчать завжди, дивляться в рот керівництву та виконують будь-які вимоги та примхи керівництва.
Актуальні вистави Чернігову не потрібні.
Приблизно рік Сергій Кузик пропонував керівництву театру поставити відому виставу Миколи Куліша «97» на тему Голодомору, що була і є, на сьогодні, дуже актуальною. Про це говорить і Президент України, і керівники всіх гілок влади, і культурна еліта нації тощо. Але для керівництва нашого академічного театру подібна вистава, мабуть, не була вже такою актуальною. А, крім того, дозволу на будь-які постановки Сергію Кузику не давали. І знаходився він у творчому «простою».
А от для керівництва Івано-Франківського театру імені Франка тема Голодомору чомусь була дуже цікавою, а от режисерів (гарних) не хватало. От і запропонували вони пану Сергію здійснити свій творчий задум. Він взяв на 15 діб відпустку за свій рахунок та й поїхав займатися своєю улюбленою справою в інше місто. Нагадаємо, існує така світова практика, коли відомі режисери ставлять вистави в інших театрах. Доречно згадати, що і художній керівник нашого театру режисер Карасьов долучився свого часу до такої практики. Але що можна одним, іншим – зась. Зрозуміло, що виставу за 15 діб не зробиш, потрібно доволі багато часу, а більше, фактично, непрацюючому режисеру, відпустки за свій рахунок давати не захотіли. Хоча, можливо, могло б керівництво театру все-таки відпустити режисера попрацювати в іншому театрі (без виплати зарплати), ще й гроші б зекономило, але назустріч Сергію Кузику піти ніхто не захотів.
От і прийшлося писати заяву щодо звільнення за власним бажанням та працювати у Івано-Франківську, правда, в гарній творчій атмосфері. У виставі зайняті 2 народних, 11 заслужених артистів України та творча молодь. Там своя система робота (відрізняється від нашого театру): у творчих працівників є два вихідних, по дві репетиції (по чотири години) кожний робочий день, що є дуже продуктивним. Можливо, саме тому в репертуарі театру більше 25 вистав. І десь на середину весни постановку спектаклю планується завершити.
«Старая любовь не ржавеет»…
Сергій Кузик працює в іншому театрі в якості запрошеного режисера, що взявся поставити серйозну виставу. А що далі? Планів, конкретних, на майбутнє поки що немає, повідомив він. Якщо, знову запросять (!?!) попрацювати в нашому театрі, то пропозицію прийме з радістю. За словами Сергія Кузика, наш театр для нього, як перше кохання, що, відомо, не забувається.
Нагадаємо, відтепер в нашому театрі працює цілих два (!!!) професійних режисера, Карасьов та Тимченко (які входять до художньої ради). Але ж скільки вистав вони (наприклад, фізично) можуть поставити. Скоріше за все, режисерів буде не хватати.
А, можливо, в нашому театрі стануться якісь «фантастичні» зміни. І керувати діяльністю театру почнуть (як має бути) творчі та професійні працівники, що дійсно розуміються на театральній справі. А не такі, для яких головним є свої власні амбіції, якими вони й керуються.
І обласне управління культури почне проводити нормальну дійсно державну політику в цій царині. Доречно згадати, що управління культури декілька разів виступало на боці опального режисера. І Сергій Кузик все-таки знаходив підтримку та розуміння у начальника управління. Правда, не зрозуміло, що це йому в кінці-кінців дало. І ще цікавий смажений фактик: чому при такому нормальному керівнику обласного управління, там працює юрист, що не зовсім тверезим веде прийом працівників культури в свої робочі години.
Все тече, все змінюється. Ситуація в театрі була і зостається досить напруженою, незалежна профспілка є основним ворогом керівництва театру. Хоча до списку ворогів вже занесено й деякі ЗМІ (через авторів деяких матеріалів), але черговий суд недавно (вибачте за каламбурчик) знову встановив, що немає в керівництва театру ні честі, ні гідності. Тому й ніякої матеріальної чи моральної компенсації не передбачено.

Джерело: Анатолій ВЕРБИЦЬКИЙ, „Чернігів Громадський”, http://go.chernigov.net