Івано-Франківська область. У Чорнолізцях мироточать ікони
На Прикарпатті оновилася ікона.
Це сталося в хаті священика Михайла Дзіворонюка. Згодом ікона замироточила. Пояснити цей знак віряни не можуть. До речі, це не перше диво у цьому селі. Майже тиждень тому замироточив образ і в іншій чорнолізькій оселі. Наприкінці лютого в селі замироточив ще один образ. Цього разу вдома у місцевого школяра. Тиждень перед цим хлопчик Петро Фицик купив невеликий образ у Києво-Печерській лаврі. Після ранішньої молитви він побачив, що ікона змокріла і поширювався запах мира. Село Чорнолізці Тисменицького району відоме і славне ще й тим, що тут народилося близько 40 священиків.
Коли мироточить ікона, то потрібно розуміти, що назва цієї чудесної об’яви умовна. Світла маслянистого виду речовина, що виділяється, не тотожна мирові, яке застосовують у таїнстві Миропомазання. На іконах (хоч існує багато випадків, коли мироточили й паперові ксерокопії) виступає речовина, яка нагадує миро і так само розливає в просторі благодатний аромат. Вигляд, колір і консистенція речовини, яка з’являється невідомо звідки й чому, бувають різними за характеристиками — від густої тягучої смоли до роси.
Між іншим, багато священиків не розголошують про мироточення, бо існує серйозна небезпека: люди частіше звертають увагу на зовнішній вияв чуда, а їхнє життя залишається незмінним. Згадаймо, як Христос осуджував вимогу знамень і говорив, що це суєтне лукавство. Слід не забувати також, що людина буде відповідати за всі поклики і знаки, якими звертався до неї Господь. Чудо з’являється лише там, де є духовна необхідність для його прояву і де воно досягає певної духовної цілі.
Мироточення — це одночасно і заклик до покаяння, і вияв милості — знак того, що вишній світ близький до нас. Річ у тому, що об’явлення істинного чуда, наближення до нас благодаті Божої, викликає в людини почуття власної недосконалості навідміну від лжесвідчень, які можуть викликати зовсім інші почуття та емоції. Миро, яке витікає з ікони, збирають і роздають вірним, оскільки воно виліковує від багатьох тілесних і душевних захворювань.
Це сталося в хаті священика Михайла Дзіворонюка. Згодом ікона замироточила. Пояснити цей знак віряни не можуть. До речі, це не перше диво у цьому селі. Майже тиждень тому замироточив образ і в іншій чорнолізькій оселі. Наприкінці лютого в селі замироточив ще один образ. Цього разу вдома у місцевого школяра. Тиждень перед цим хлопчик Петро Фицик купив невеликий образ у Києво-Печерській лаврі. Після ранішньої молитви він побачив, що ікона змокріла і поширювався запах мира. Село Чорнолізці Тисменицького району відоме і славне ще й тим, що тут народилося близько 40 священиків.
Коли мироточить ікона, то потрібно розуміти, що назва цієї чудесної об’яви умовна. Світла маслянистого виду речовина, що виділяється, не тотожна мирові, яке застосовують у таїнстві Миропомазання. На іконах (хоч існує багато випадків, коли мироточили й паперові ксерокопії) виступає речовина, яка нагадує миро і так само розливає в просторі благодатний аромат. Вигляд, колір і консистенція речовини, яка з’являється невідомо звідки й чому, бувають різними за характеристиками — від густої тягучої смоли до роси.
Між іншим, багато священиків не розголошують про мироточення, бо існує серйозна небезпека: люди частіше звертають увагу на зовнішній вияв чуда, а їхнє життя залишається незмінним. Згадаймо, як Христос осуджував вимогу знамень і говорив, що це суєтне лукавство. Слід не забувати також, що людина буде відповідати за всі поклики і знаки, якими звертався до неї Господь. Чудо з’являється лише там, де є духовна необхідність для його прояву і де воно досягає певної духовної цілі.
Мироточення — це одночасно і заклик до покаяння, і вияв милості — знак того, що вишній світ близький до нас. Річ у тому, що об’явлення істинного чуда, наближення до нас благодаті Божої, викликає в людини почуття власної недосконалості навідміну від лжесвідчень, які можуть викликати зовсім інші почуття та емоції. Миро, яке витікає з ікони, збирають і роздають вірним, оскільки воно виліковує від багатьох тілесних і душевних захворювань.