22 березня за церковним календарем свято Сорока мучеників севастійських, які потерпіли за віру у вірменському місті Севастії під час гоніння на християн.
В народі День Сорока святих отримав назву «Сороки». Наші предки пов’язували з ним початок весни, адже наступало весняне рівнодення.
Цього дня матері випікали з тіста печиво – сорок так званих жайворонків або сорок, схожих за формою на пташок: з маленького тіста робили качалочку, зав’язували її вузликом, розплескували кінці, наче гребінчик і хвостик, і запікали. Роздавали «жайворонків» дітям. І вони, бігаючи вулицями, закликали весну, птахів з вирію.

Благослови, мати,
Весну закликати,
Весну закликати,
Зиму проводжати.

У церкві баби запалювали сорок свічок і били сорок поклонів. На Сорок святих, вважалося, сорока сорок паличок до гнізда покладе, а глухар проспіває сорок пісень. Хто на це свято працюватиме, тому зробиться сорок болячок.
За народним звичаєм, у цей день дівчата варили сорок вареників. Але найбільш символічним був обряд «Топтати ряст». Вважалося, хто напровесні його потопче – убереже життя й здоров’я протягом року. Тому навіть літні й кволі виходили в поле і, притопчуючи зелені сходи, казали: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, потоптати і того году діждати».