30 березня – за церковним календарем свято Преподобного Олексія, чоловіка Божого.
Преподобний Олексій народився у Римі у сім’ї доброчесних Євфимія і Аглаїди ставши юнаком, він почав суворо поститися, роздавав милостиню і під багатим одягом носив власницю. У нього рано з’явилося бажання залишити світ і слугувати Богові.
Але батьки збиралися одружити Олексія; після заручин, залишившись наодинці із нареченою, він зняв із пальця перстень, віддав їй і промовив: «Збережи це, і хай Господь буде з нами, Своєю благодаттю влаштовує нам нове життя». А сам таємно пішов з дому і сів на корабель, що відпливав до Месопотамії. Потрапивши до міста Едеси, Олексій продав усе, що в нього було, роздав гроші жебракам і став жити при церкві на паперті і годуватися милостинею.
Преподобний Олексій жив у Едесі сімнадцять років. Одного разу Пономареві церкви, де жив Олексі, Матір Божа через свою святу ікону звеліла ввести до церкви чоловіка Божого: «Молитва його сходить до Бога, як кадило благовонне, і Дух Святий починає на ньому». Пономар почав шукати такого чоловіка, та довго не міг його знайти.
І знову був глас від ікони про те, що чоловік Божий сидить на церковній паперті. Пономар знайшов Олексія і ввів його до церкви. Багато людей дізналися про праведника і стали шанувати його. Святий, уникаючи слави, таємно сів на корабель, що відпливав до Кілікії, та буря віднесла корабель далеко на захід і принесла до берега Італії. Блаженний прийшов до Риму. Ніким не впізнаний, він смиренно просив у батька свого дозволу оселитися у будь-якому кутку його двора. Євфимій помістив Олексія у спеціально влаштованому приміщенні біля входу до будинку і розпорядився годувати його зі свого столу.
Святий Олексій прожив у домі свої батьків сімнадцять років і був сповіщений Господом про день своєї кончини. Тоді він, узявши свиток, описав своє життя, просив пробачення у батьків і нареченої. Тіло святого, від якого почали здійснюватися зцілення, було поставлено на майдані. Там зібрався весь Рим. Імператор і Папа самі внесли тіло святого до церкви. Це було у 441 році.

У народі 30 березня – Олексія теплого. Хлібороби цього дня чекали з нетерпінням. Вони одягалися в святкове, вітали одне одного з весною і теплом. Працювати остерігалися – аби не розгнівити весну. Виняток був лише для пасічників, існувало навіть прислів’я: «На теплого Олексія діставай вулик». Сказання ж радило: коли будеш випускати бджіл на святого Олексія, чоловіка Божого, то викопай малу дернину й обнеси пасіку нею тричі. За третім разом торкнися дерниною кожного вулика і скажи: «Як тая дернина не рушить з цього місця, так би від моєї пасіки нікуди не мислив піти рій…».