Важко говорити про вбивство мовою цифр. Що таке статистика? Холодний запис в офіційних документах. Чи можна зрозуміти, що криється за рівненьким рядочком чисел? Як відчути біль немовлят, котрих розривали на шматки, переглядаючи табличку з переліком назв районів області?
Важко говорити про вбивство мовою цифр. Що таке статистика? Холодний запис в офіційних документах. Чи можна зрозуміти, що криється за рівненьким рядочком чисел? Як відчути біль немовлят, котрих розривали на шматки, переглядаючи табличку з переліком назв районів області?
Я спробую це зробити. Переді мною три аркуші паперу, отримані факсом на моє прохання з міського управління охорони здоров’я. Заголовок на першій сторінці байдуже інформує, що цифрами позначені „Аборти і їх структура”. Назва нагадує якийсь нацистський посібник з інструкцією для катування в’язнів. Проте рухаюсь поглядом убивчими рядками донизу, де стоїть скромний підсумок „Всього”.
Судячи з першої колонки, минулого року в Рівненській області було вбито майже три тисячі сто немовлят в утробах матерів. Проте в табличці не зазначається, що ці цифри взяті лише з офіційних даних місцевих пологових будинків і зовсім не враховують убивчу роботу приватних гінекологічних кабінетів. Тож реальна ситуація може вдвічі-тричі перевищувати зафіксовані убивства (принаймні так відрізняється загальноукраїнська статистика у порівнянні з дослідженнями ООН).
Ці ж удвічі-тричі занижені цифри в наступних колонках повідомляють, що абортом була закінчена кожна шоста вагітність, а серед усіх жінок Рівненської області дітородного віку на убивство зачатої дитини минулого року зважилася кожна сота.
Відсоток підлітків, котрі зважилися 2007 року на такий непоправний вчинок ? порівняно невеликий ? 1,29. Про це повідомляє другий аркуш із трьох отриманих. Вражає наступна колонка: трохи більше 15 відсотків жінок, котрі погодилися на вбивство власної дитини, були вагітні вперше. І ніде на цьому аркуші не зазначено, що усе це спричиняє безплідність у подружніх пар: 80% безпліддя є наслідком абортів, 15-20%- наслідком запалення статевих органів.
Остання колонка цинічно повідомляє, що майже 90 відсотків убивств у лонах матерів було здійснено, коли діткам, котрі там знаходилося, ще не виповнилося 12-ти тижнів. Це ж що, тепер починати тішитися, що дев’яносто мам зі ста, котрі зважилися на це, ще не відчували рухів своїх діток? Чи знали ці матусі, що на 18-й день починає битися крихітне серце дитини? Що на 6-му тижні дитина починає рухатися, значно раніше тієї миті, коли мама це відчує? На 8-й тиждень усі органи вже сформовані й потребують лише часу і поживних речовин для розвитку. Малюк має пальчики на руках і ногах, може стискати руку в кулачок і навіть гикати. Хоч довжина тіла становить лише3,5 см. Коли дитинці сповнюється 11 тижнів, вона вміє морщитися, змінювати вираз обличчя і навіть усміхатися. Починає смоктати пальчик. Але цифри статистики запевняють, що ні серцебиття, ні рухи, ні посмішка малюків не стали на заваді їхнього убивства.
Останній аркуш розділяє усі вбивства на міні аборти, самовільні, штучні легальні й неуточнені. Чесно кажучи, немає бажання копирсатися в таких подробицях смерті невинно убитих. Відчуваю себе патологоанатомом.
Понад дві тисячі років назад цар Ірод став символом жорстокості й бездушності, наказавши стратити 14 тисяч немовлят. Сьогодні, навіть за офіційною статистикою, в Україні щомісяця вбивають понад 20 тисяч діток у лонах матерів. Коли ми зупинимо цей конвеєр страт?

Джерело : Рівненський прес-клуб, http://www.civicua.org
Автор : Антоніна Торбіч