Львів. Масштабний десант
Намагаючись переосмислити історію вітчизняного мистецтва від 1930-х років до сьогодення, Київ в особі приватного Музею сучасного образотворчого мистецтва України взявся укладати “Мистецьку мапу України”. І розпочав зі Львова.
А отже, 27 березня тут відкрили виставку “Мистецтво Львова”, яка охопила п’ять поколінь художників, починаючи від Олекси Новаківського, Івана Труша та Олени Кульчицької і завершуючи нинішніми випускниками Львівської національної академії мистецтв. По суті, вперше за останній час Львів презентував себе в такому ракурсі. І зробив це успішно.
За словами керівника проекту Михайла Шевченка, “Мистецьку мапу України” започаткували з метою ревізії мистецької спадщини відомих художніх осередків держави та актуалізації творчого потенціалу молодих авторів, оскільки на тлі самоідентифікації вітчизняних культурних еліт це справді потрібно.
Як розповіла “Газеті” відомий мистецтвознавець Євстахія Шимчук, яка разом із молодою колегою Мар’яною Мусій стали кураторами проекту, кияни вирішили організувати своїм землякам знайомство з найвизначнішими мистецькими школами та найяскравішими їх представниками. Оскільки львівська мистецька школа – дуже оригінальна й має чітко окреслене обличчя, а ще – найкраще організована до таких дійства, то розпочали саме зі Львова. “Проект охопив різних людей, що належать до різних часів та різних напрямів у мистецтві, – розповідала пані Шимчук. Але найважливіше, що це – хороший привід для актуальної розмови про львівське мистецьке поле (яке у стінах музею запрезентували майже 60 художників, представивши понад 150 творів живопису, графіки та скульптури) і наше майбутнє”.
Велику увагу на відкритті, за словами очевидців (а кияни забезпечили львів’ян транспортом, щоб на урочистість змогли потрапити всі охочі), викликав перформенс Володимира Кауфмана – художника, що одним із перших упроваджував в Україні мистецтво перформенсу і якого письменник Юрій Андрухович свого часу назвав “одним із найглибших, наймудріших, найсерйозніших і найвеселіших гравців і художників сучасного світу”. Вбраний у медичний халат митець створив у стінах музею із цементу своєрідну меморіальну дошку, втіливши один зі своїх задумів у контексті “мапи”.
“Ідея мистецької мапи України – дуже хороша, – ділився враженнями з “Газетою”Володимир Кауфман. – Інша річ, що киянам не вдалося її повністю реалізувати через брак експозиційних площ. Та й саме львівське мистецтво настільки розмаїте й охоплює стільки цікавих імен, що вмістити всіх того вартих в одній виставці просто неможливо. Тож закономірно, що незадоволені є і завжди будуть. Але вважаю, не варто скиглити, треба просто братися до роботи. Мені дуже подобається, що така ідея з’явилася і її втілюють, але не подобається, що роблять це не в нас. Не подобається пасивність Львова”.
Вартує уваги те, що кияни видали до “львівської” виставки поважний каталог, який є чи не першим за останній час масштабним виданням, що охоплює такий великий історичний період і представляє стількох митців. Варте уваги й інше – до каталогу ввійшли не тільки твори з експозиції, обмеженої простором залів, а й ті, що мали б допомогти скласти уявлення про творчість кожного з експонентів.
А отже, 27 березня тут відкрили виставку “Мистецтво Львова”, яка охопила п’ять поколінь художників, починаючи від Олекси Новаківського, Івана Труша та Олени Кульчицької і завершуючи нинішніми випускниками Львівської національної академії мистецтв. По суті, вперше за останній час Львів презентував себе в такому ракурсі. І зробив це успішно.
За словами керівника проекту Михайла Шевченка, “Мистецьку мапу України” започаткували з метою ревізії мистецької спадщини відомих художніх осередків держави та актуалізації творчого потенціалу молодих авторів, оскільки на тлі самоідентифікації вітчизняних культурних еліт це справді потрібно.
Як розповіла “Газеті” відомий мистецтвознавець Євстахія Шимчук, яка разом із молодою колегою Мар’яною Мусій стали кураторами проекту, кияни вирішили організувати своїм землякам знайомство з найвизначнішими мистецькими школами та найяскравішими їх представниками. Оскільки львівська мистецька школа – дуже оригінальна й має чітко окреслене обличчя, а ще – найкраще організована до таких дійства, то розпочали саме зі Львова. “Проект охопив різних людей, що належать до різних часів та різних напрямів у мистецтві, – розповідала пані Шимчук. Але найважливіше, що це – хороший привід для актуальної розмови про львівське мистецьке поле (яке у стінах музею запрезентували майже 60 художників, представивши понад 150 творів живопису, графіки та скульптури) і наше майбутнє”.
Велику увагу на відкритті, за словами очевидців (а кияни забезпечили львів’ян транспортом, щоб на урочистість змогли потрапити всі охочі), викликав перформенс Володимира Кауфмана – художника, що одним із перших упроваджував в Україні мистецтво перформенсу і якого письменник Юрій Андрухович свого часу назвав “одним із найглибших, наймудріших, найсерйозніших і найвеселіших гравців і художників сучасного світу”. Вбраний у медичний халат митець створив у стінах музею із цементу своєрідну меморіальну дошку, втіливши один зі своїх задумів у контексті “мапи”.
“Ідея мистецької мапи України – дуже хороша, – ділився враженнями з “Газетою”Володимир Кауфман. – Інша річ, що киянам не вдалося її повністю реалізувати через брак експозиційних площ. Та й саме львівське мистецтво настільки розмаїте й охоплює стільки цікавих імен, що вмістити всіх того вартих в одній виставці просто неможливо. Тож закономірно, що незадоволені є і завжди будуть. Але вважаю, не варто скиглити, треба просто братися до роботи. Мені дуже подобається, що така ідея з’явилася і її втілюють, але не подобається, що роблять це не в нас. Не подобається пасивність Львова”.
Вартує уваги те, що кияни видали до “львівської” виставки поважний каталог, який є чи не першим за останній час масштабним виданням, що охоплює такий великий історичний період і представляє стількох митців. Варте уваги й інше – до каталогу ввійшли не тільки твори з експозиції, обмеженої простором залів, а й ті, що мали б допомогти скласти уявлення про творчість кожного з експонентів.
Ярина Коваль
Джерело: «Львівська газета», http://www.gazeta.lviv.ua