Щоб вибити з Сергія Бакая потрібні покази, міліціонери знущалися над ним більше доби. Принижували, залякували, били, защемляли в дверях пальці. Напослідок – закрили на ніч в витверезнику і оштрафували за порушення громадського порядку.
«Не зізнаєшся – тобі кінець»
Ця історія трапилася 29 січня цього року. У Дубенський міськрайвідділ 23-річного Сергія Бакая викликали на 9.30 ранку – як свідка у справі про побиття його тестя – В.Балейка. В міліцію він прийшов зі своєю матір’ю – Стащук Марією. Жінку правоохоронці відправили додому. Сергія – затримали і заявили, що він є сексуальним маніяком…
– Про «сексуального маніяка» я почув у кабінеті №23 – від міліціонерів Дм…нка і Дем…ка, – розповідає Сергій. – Вони сказали, що я зразу ж мушу у всьому зізнатися, бо так для мене буде краще.
Я не розумів про що йдеться і тому ні в чому не зізнавався. Тоді Дм...нко почав говорити, що мене відвезуть у Львів і там я «вже точно зізнаюсь». Опісля наказав Дем…нку піти і оформити на мене документи – для відправки у Львів. Через деякий час Демиденко повернувся і сказав, що документи готові. Мене вивели у коридор і наказали зачекати.
Десь через півгодини Дем…нко закликав мене в кабінет №28, де окрім нього знаходився ще один міліціонер (прізвища його не знаю). А потім сказав, що йде шукати дівчат, яких я начебто зґвалтував. Однак нікуди не пішов.
«Невідомий» правоохоронець почав мене примушувати писати зізнання у зґвалтуванні двох дівчат. Я відмовлявся, бо не робив цього. Тим часом в кабінет зайшли міліціонери Дм…нко і Бр…ко. Вже учотирьох вони почали придумувати текст «мого» зізнання в зґвалтуванні. «Невідомий» набирав текст на комп’ютері, Бр…ко писав від руки.
Коли зізнання було написано, «невідомий» підійшов і почав бити мене зі всієї сили в голову, кажучи при цьому, що мені кінець, якщо я не зізнаюся в зґвалтуванні. Він матюкався, погрожував мене вбити «прямо на місці», час від часу то відходив від мене, то підходив знову і починав бити по голові кулаками.
Я відмовлявся підписувати ті папери. Тоді міліціонер (прізвища якого я не знаю) допоміг мені підвестися, а потім зі всієї сили вдарив мене ногою в грудну клітку та закричав, щоб я зізнавався та підписував папери. Я не підписував. Міліціонер вдарив мене у скроню і я втратив свідомість. Коли прийшов до тями, побачив як його намагається заспокоїти інший – вже п’ятий міліціонер. Йому відповіли, що не ліз не у «своє діло».
Підійшов Дм…нко і також почав мене бити кулаками в голову – вимагаючи, щоб я підписав папери. Потім сказав, що мені кінець, витягнув з кобури пістолет і приставив до моєї скроні. Лякав, що застрелить, матюкався. Казав, що якщо мене не застрелять зараз, то на «зоні» зі мною покінчать «зеки».
Після Дм…нка за мене знову взявся «невідомий». Він бив мене ногою в плече, в живіт, в груди, а потім взяв мою ліву руку і защемив в дверях великий палець. На пальцеві лопнула шкіра, виступила кров, відламався кусок кістки.
Потім мене знову вивели в коридор, де я непомітно по мобільному телефону почав розповідати дружині, що зі мною сталося. Міліціонери «мобілку» забрали і сказали, що дружина вже про все повідомлена і що вона все, в чому я повинен зізнатися, підтвердила.
Після цього мене затягнули чи то в кабінет №26 чи №27 і почали все спочатку – «давай підписуй зізнання». Не підпишеш – «роздеремо на дві частини». В кабінет у цей час зайшов заступник начальника міліції, який вів справу В.Балейка і почав мене питати, де Балейко зламав ребра, про якусь аварію, а потім пішов з кабінету.
Знову прийшов «невідомий» і почав мене бити кулаками по голові, ногами по тілу – так, що я другий раз втратив свідомість. Коли прийшов до тями, мені всунули в руку ручку і Дем…нко почав диктувати, що я маю написати. При цьому він сказав, що якщо я напишу те, що їм потрібно, то одразу піду додому.
Я був дуже заляканий і побитий. Хотів чим скоріше залишити це страшне пекло. Написав, що прийшло в голову.
Коли міліціонери побачили, що я написав не те, що їм потрібно, вони почали мене залякувати і бити вже всією «зграєю». Потім – пішли на перекур, залишивши зі мною одного правоохоронця.

Незаконне затримання «узаконили» через суд
Скільки годин тривав цей кошмар – Сергій не пам’ятає. Весь цей час він просив міліціонерів надати йому адвоката і запросити у відділок дівчат, яких він зґвалтував. Однак його ніхто не слухав.
Після «перекуру» правоохоронці Сергія вже били. «Явку з повинною» заставили підписати силою – заломили його ліву руку і «допомогли» поставити підпис. Опісля почали вимагати, аби він під цією заявою власноручно дописав пояснення. Почувши відмову, знову почали лякати і погрожувати: що не випустять, повибивають всі зуби, підсадять до негра, який знаходиться в ізоляторі і який «трахне так, що мало не покажеться». «Екзекуція» перервалася, коли в кабінет в черговий раз зайшов заступник начальника міліції і Сергію довелося давати додаткові свідчення у справі В.Балейка.
Ніч він провів у витверезнику. Зранку міліціонери повели його в суд.
– В суді міліціонер намовив мене, що потрібно говорити, – говорить Сергій. – Що я йшов по вул. Залізничній, матюкався і плювався, і тому опинився в міліції. Суддя Федорова запитала, що сталося, але я мовчав. Після того, що зі мною трапилося, після побиття і залякувань, вести себе інакше я не міг. Тоді Черевайко розказав про мої правопорушення і суддя виписала штраф у розмірі 60 грн.
Коли ми повернулися у міськрайвідділ, мене знову почали заставляти писати пояснення. Сказали, що якщо напишу, то одразу піду додому. Я хотів якомога скоріше звідти вирватися, сил терпіти міліцейські знущання більше не було. Написав, що на вулиці познайомився з однією дівчиною. Провів її додому. Потім познайомився з іншою дівчиною і так само провів її додому. Ні одній з дівчат я не погрожував і нікого не ґвалтував. Під тим і розписався. Фактично ж нічого такого не було. Лише після цього мене відпустили додому. На останок попередивши, щоб про тиск, який на мене чинився, я не розповідав.

Замість епілогу
Начальник Дубенського МРВ УМВС у Рівненській області підполковник міліції Василь Гречух, до якого я звернувся за коментаріями, розповів, що Сергія Бакая ніхто з міліціонерів не залякував і не бив. Звинувачують же його в замаху на зґвалтування. Однак, щоб уникнути кримінальної відповідальності, Бакай і його адвокат вибрали таку «дуже розповсюджену останнім часом тактику захисту». Заявляють про психологічний і фізичний тиск, пишуть скарги. Хоча в міліції підозрюваний у всьому зізнався.
Сергій дії місцевих правоохоронців сьогодні оскаржує в Дубенській міськрайонній прокуратурі. Скарги відправлено також в МВС, Генеральну прокуратуру, на ім’я Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової. В цих звернення потерпілий детально описує весь процес «зізнання» і просить захистити його від міліцейського свавілля. Наголошуючи на тому, що готовий надати самі докладні свідчення і упізнати в лице всіх правоохоронців, що брали участь в його залякування і побитті.
– Ситуація у якій опинився я і моя сім’я, жахає, – говорить Сергій Бакай. – У нас з дружиною двоє маленьких дітей. Найменшій – лише два місяці. Коли мене затримали, у дружини від перенесеного стресу зникло молоко. Чому це трапилося саме зі мною – я не знаю. Ні до яких злочинів я не причетний. Міліціонери, які знущалися наді мною стінах міськрайвідділу, це чудово знали.

Джерело: Віктор Правденко, для Західної інформаційної корпорації, http://www.zik.com.ua/