У Вас є бажання на власні очі побачити, що таке руйнація місцевого самоврядування в Україні? Ноу проблем. Навіщо ламати списи навколо космічного Леоніда Чернівецького у Києві чи вкрай суперечливого Сергія Одарича в Черкасах? Варто приїхати в Чигирин, який вже рік взагалі живе без мера. І особливо тим не переймається.
У березні 2006 року міським головою Чигирина було обрано Володимира Івановича Братчика, якого в Чигирині знав кожен собака – багато років Братчик був 1-м секретарем райкому КПУ. Оптимізм Володимира Івановича (мовляв, я зараз „покажу Вам кузькіну мать і навчу працювати”)швидко минув. Зрозумівши, що воза він банально не тягне, Братчик написав заяву про відставку.
Прохання задовольнили. Повторні вибори було призначено на 3 червня 2007 року. З 12-ти кандидатів чигиринці обрали ...знову того самого Володимира Братчика. З 10 803 виборців, внесених до списку виборців, у голосуванні взяло участь 2 710 осіб. За Володимира Івановича проголосували 1 139 виборців.
Далі слід було надрукувати результати виборів в місцевій газеті, в 20-ти денний термін провести зібрання територіальної виборчої комісії, де офіційно оголосити результати виборів і вручити посвідчення міського голови переможцеві. Цього не зроблено й досі.
25 червня троє з 7 членів тервиборчкому з невідомих причин вийшли зі складу комісії. Чигиринська міська рада мусила б обрати нових членів ТВК, але чомусь не зробила цього до сьогоднішнього дня. Паралельно з цим сам переможець виборів цілий місяць після перемоги взагалі не приходив до виконавчого комітету. Ця абсурдна ситуація тривала на тлі судових позовів з боку Братчика до міської ТВК, який вимагав визнати його за законного мера, але жодного фізичного руху (бодай, зайти до виконкому та стукнути кулаком по столу) не робив. 2 липня 2007 року Чигиринський районний суд задовольняє позовну заяву Братчика і зобов`язує міську раду доукомплектувати склад ТВК й оголосити Братчика мером Чигирина. 20 вересня 2007 року ухвалу районного суду залишив без змін і Київський апеляційний адміністративний суд.
Але в Чигирині на судові рішення чхати хотіли. Міська рада вперто не бажала вводити до тервиборчкому нових людей. Час минав. Закінчився 2007 рік. 18 січня 2008 року головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Черкаській області А. Кузьменко підписує постанову про відкриття виконавчого провадження. У документі він вимагає від міської ради оголосити Братчика мером. Реакція відсутня. Останній з відомих нам документів – вимога державного виконавця, знову підписана А. Кузьменко – адресована голові Чигиринської ТВК 27 лютого 2008 року. У ньому голову ТВК зобов`язують у 3-денний строк виконати судове рішення і письмово повідомити державного виконавця.

Проте 30-х депутатів Чигиринської міської ради, секретаря міськради, 2 заступників міського голови безвладдя в місті, здається, влаштовує. У каламутній воді завжди легше рибу ловити. Кожен знайшов для себе маленьку діляночку: хтось пришиває ґудзики, хтось – рукав, а за якість пальто в цілому ніхто не відповідає. Дуже зручно.
З одного боку є обраний мер Братчик, в якого сім п`ятниць на тижні ( на даний момент він спокійнісінько поїхав до Криму), і який імітує бажання судитись за справедливість і працювати на благо свого міста, з іншого – справжній осередок холодноярської республіки, де ніхто ні за що не відповідає, всі при посадах і при власному інтересі. Усім плювати на закон, бо усе всіх влаштовує.
Братчик forever, Чигирине!?

Джерело: Юзеф Золотопідкований, «Провінція», http://pro-vincia.com.ua/article-a-230.html