Коли особисте життя не склалося, літа наближуються до 30-річного рубежу, а щодення пронизують постійні конфлікти, пияцтво і нужда, смак до життя марніє та охоплює відчуття «глухого кута». Проте, не зважаючи на безвихідь, в людській свідомості теплиться надія на майбутнє – потужний стимул до активної дії, який виключає думку про суїцид. Свобода вибору варіанта поведінки, притаманна кожній особистості без виключення, – є непорушним привілеєм людини, гарантованим нормами права і суспільної моралі, а сама людина, її життя та здоров’я, визнана найвищою соціальною цінністю держави.
Відтак моторошно стає від усвідомлення того факту, що такі ортодоксальні істини як життя, любов, добро і співчуття, втрачають свою первозданну сутність під впливом буденних проблем матеріально-побутового ґатунку. А надто, коли дитина стає жертвою насильства батьків зі скаліченою розбратом, алкоголем і злиденністю психікою. 29-річну Ксенію, мешканку Карлівського району, настигла безглузда смерть. До трагічного фіналу короткого життя доля не жалувала дівчину. Їй довелося хильнути чималу чарку лиха: спочатку з чоловіком, від якого свого часу Оксана втекла до «рідної оселі», а згодом – від батька, котрий, зі слів сусідки потерпілої, відверто ненавидів свою дитину, обвинувачуючи дружину у зраді і не визнаючи батьківства упродовж всього життя молодої жінки. «Труп дівчини ми виявили під парканом, біля подвір’я будинку, – пригадує начальник слідчого відділення Карлівського райвідділу Сергій Чиж. – Особу підозрюваного було встановлено одразу, коли назустріч слідчо-оперативній групі вибігла жінка з галасом «він вбив доньку». Згідно акту судово-медичної експертизи смерть дівчини настала упродовж 30-40 хвилин внаслідок крововиливу в порожнину головного мозку». Слідчий зауважив, що батько Оксани не одразу пригадав події минулої доби, а тим паче подробиці загибелі доньки, оскільки на момент побиття потерпілої перебував в стані сильного алкогольного сп’яніння. «На перший погляд здавалося, що він шокований новиною, підкреслює Сергій Чиж, – але пам'ять до Євгена повернулася миттєво після пред’явлення речових доказів – взуття і брюк, заплямованих кров’ю дівчини під час нанесення ударів ногами в груди, область живота і голови».
Сам винуватець трагедії, літня людина худорлявої статури, інвалід третьої групи, у спроможність якого застосувати силу взагалі віриться слабо, свою вину визнав повністю, але з його вуст прозвучали неочікувані байдужі слова каяття (якщо так можна назвати нечленороздільні звуки його глосу): «Я шкодую щодо вчиненого, але побив її тому, що вона мене зганьбила перед людьми… її зовсім не виховувала мати… Оксана ледарювала – не бажала нам допомагати».
Звістка про загибель жіночки приголомшила односельчан, втім непоодинокі випадки агресивної поведінки Євгена, батька Оксани, по відношенню до родичок знаходилися у полі зору дільничного інспектора міліції Карлівського районного відділу Володимира Осіпенка. «Мені неодноразово доводилось спілкуватись з неблагополучною родиною», – наголосив Володимир. Переважними приводами для профілактичних бесід слугували систематичні факти зловживання алкоголем (здебільшого Євгеном, який у свою чергу силував до вжитку спиртного і жінок), сварки і насильство над дочкою.
Мати загиблої, Галина, відкрито змалювала скрутне буття родини, змушеної волокти існування випадковими заробітками, головним чином дрібною роботою у сільському господарстві. За ствердженням матері, Оксана не завжди, але доволі часто працювала разом з батьками. Оскільки основний заробіток трудівників складали продукти харчування і бутель самогону, не важко передректи завершення робочого дня цієї родини: „пишний” бенкет із залученням соратників по чарці.
Саме розв’язаний самогонкою язик гостювальниці, яка натякнула вщент п’яному батькові про вчинену Оксаною крадіжку сусідської домашньої птиці, спровокував фатальний спалах неконтрольованої агресії Євгена. Керований метою провчити доньку за непристойну поведінку, батько забив молоду жінку ногами до смерті. І як би не переконував себе горе-батько, що вона заслужила на „жорстку батьківську науку”, вся відповідальність за її смерть, а в першу чергу за невлаштоване убоге існування, негодяще виховання, викривлений світогляд та асоціальний стиль життя, на його совісті...

Поліна Ларіна, інспектор ВЗГ ГУМВС України в Полтавській області
Джерело: http://www.regionnews.poltava.ua