Гостей Чернігова місцеві жителі обов΄язково ведуть на Болдині гори, які оповиті найдавнішими легендами міста. Назва гір пов‘язана з словом „болд”. Історики трактують його, як старослов΄янське слово „дуб”. Тут з давніх-давен росли кремезні та дупласті дерева. Тисячолітніх велетнів не залишилося, але є окремі екземпляри, яким понад триста років, що вражають своєю величчю.
На цій лісистій горі з прадавніх часів знаходилося язичеське капище та кладовище. Ще й зараз, між мальовничими стежками, видно чисельні невеликі кургани – язическі могили. Зараз тут нараховують понад 250 поховань датованих ІХ-Х століттями. Це один із найбільших древньоруських некрополів, які збереглися до нашого часу. Серед них виділяються дві величезних могили: Гульбище і Безіменний.
З першою могилою пов‘язана одна із легенд Болдиних гір. Кажуть, що тут лежить билинний богатир Ілля Муромець. І хоч як киево-печерські ченці не обурюються, стверджуючи, що саме у них знаходяться мощі святого Іллі Муромця, археологічні знахідки наштовхують на підтвердження такої версії. Ну, кому ще можуть належати величезний меч, найбільший з відомих давньоруських мечів, та кольчуга величезного вершника, як не легендарному богатирю?
Так і сперечаються між собою давньоруські міста за місце поховання Іллі Муромця. Але, правди ми, мабуть, і не взнаємо. Загадкового вершника по давньоруським традиціям було спалено, автетничні речі з могили забрали до Москви…
Не дивно, що в такому святому місці Антоній Печерський, засновник Києво-Печерської лаври, у 1069 році викопав першу печеру. Геологічні умови священної гори сприяли розвитку печерного міста – чернецькі келії, підземні церкви викопували без додаткових кріплень і вражають своїми розмірами. Під час досліджень виявили величезну підземну церкву площею понад 60 квадратних метрів, а висота її досягала до 3 метрів. Тоді печерне місто одержало назву Болдиногорський Богородичний монастир.
Монастир проіснував до 1239 року, коли Чернігів було зруйновано татаро-монголами. Навіть, були знайдені останки ченців, які загинули під час татаро-монгольської облоги. Поховані вони в єдиному саркофазі, який став популярним місцем паломників.
Під час козаччини почалося нове відродження монастиря. Тоді він отримав сучасну назву – Іллінський, в честь церкви, збудованої біля входу до Антонієвих печер. На сьогодні, це єдиний музеєфікований підземний комплекс, який залишився у власності держави. Тут проводиться наукова робота, ведеться реставрація. Зараз в Антонієвому печерному комплексі досліджено 350 метрів підземних ходів, серед яких є один загадковий тупиковий тунель – там живе привид.
Є доказ, що в цьому переході була келія священика Тарасія. За легендою, він полюбив одну із монахинь Троїцького монастиря. Любов була взаємною. Не обійшлося без хтивого гріха – монахиня завагітніла. Щоб сховати цю ганьбу, монахиня вирішила зробити аборт і померла. Тарасій не витримав горя та повісився. Тож і блукає його душа по печерам.
Як кажуть свідки, з ранку, коли тільки відкриваються печери, з‘являється привид навпроти своєї келії y вигляді білої хмарки. Інколи можна розгледіти виснажене обличчя старця. Через деякий час привид розсіюється і знову матеріалізується перед закриттям музею.
Біля цього тунелю, знаходиться ще одна аномальна зона печерного монастиря – енергетичний кут. За переказами, в цьому куті ченці лікували людей, які відбуваються в монастир за зціленням. Наукові дослідження показали, що тут проходять паранормальні явища: якщо людина стає в цей кут і приймає особливу позу, то починає качатися, мов маятник.
Ще одна загадка Антонієвих печер – це дитячі кістяки, які знаходили під час розкопок у печерному некрополі. Виявилось, коли нехрещена дитина помирала, то її ховали в печері, біля ченця, аби той забрав душу дитини з собою до раю.
На самій верхівці цих гір, стоять Троїцько-Іллінський монастир, де лежать мощі Феодосія Углицького. Це одна із святинь Чернігівщини. Йому приписують багато богоугодних справ. Говорять, що з появою архієпископа Феодосія Углицького, Чернігів охороняє сам Бог. Навіть вірять, що саме рука святого Феодосія відвела радіоактивну хмару від Чернігова під час Чорнобильської катастрофи.
Болдини гори – меморіальний некрополь. В різних куточках святої гори поховані славні люди Чернігова. Це родини Кочубеїв, Милорадовичів, Скоропадських, дипломата Щербини, байкар Глібов, письменник М. Коцюбинський. У кожного своя історія, своя легенда.
Тож, коли попадете в Чернігів, не кваптесь. Пройдіться по святим чернігівським горам, де похована вікова історія Русі–України. На таких меморіальних цвинтарях стає зрозуміла велич нашої країни.

Наталка ІВАНЧЕНКО
Джерело: "Музеї України", http://www.museum-ukraine.org.ua