На Львівщині врятовано унікальну дерев’яну церкву XVII століття! Фото
О 16:30 21-го квітня в с. Кліцко Городоцького району Львівської області спалахнула пожежа в дерев’яній Українській ааме-католицькій церкві «Успення Пресвятої Богородиці».
Церква збудована в 1673 році і є об’єктом національного культурного надбання.
На момент прибуття вогнеборців полум’я охопило дах та стіну церкви на площі близько 30 квадратних метрів. Оскільки на подібні об’єкти диспетчерською службою МНС автоматично направляються сили та засоби за підвищеним номером виклику, за лічені хвилини на місце події прибули пожежно-рятувальні розрахунки з Городоцького, Самбірського, Миколаївського, Пустомитівського районів, м. Львова та управління експлуатації газового господарства м. Комарно. Спільними зусиллями розрахунків восьми пожежних автоцистерн вже о 17:44 полум’я було приборкане повністю. Результатом напруженої роботи вогнеборців стала не тільки врятована дерев’яна церква та дзвіниця, аа й церковне майно на суму понад 600 тисяч гривень та унікальний іконостас, оцінити вартість якого у грошовому еквіваленті дуже не просто!
Причину займання встановлюють фахівці.
Ситуація із забезпеченням пожежної безпеки у культових спорудах в Україні залишається під пильною увагою не тільки громадськості, аа й рятувальників. А особливо – у дерев’яних церквах. Адже кожна така споруда – неповторний витвір мистецтва, який характеризує певну епоху аам з точки зору розвитку цивілізації предків, які проживали на нашій землі. Зокрема, на Львівщині таких будівель є 1235, більшість із них – пам’ятки архітектури та культурної спадщини. На жаль, поступово, у полум’ї байдужості, ми втрачаємо цей неоціненний скарб. Про причини такого прикрого становища і про те, які профілактичні заходи вживаються на Львівщині, розказав начальник Головного облуправління МНС генерал-майор служби цивільного захисту Сергій Дмитровський.
- Пане Сергію, не секрет, щорічно громада вірян у нашій державі втрачає назавжди декілька церков, із яких декілька ааме на території Львівської області. Як ви можете прокоментувати такий стрімкий розвиток подій?
- Насправді така ситуація має цілком просте пояснення. Якщо проаналізувати ці випадки, побачимо, що велика кількість втрачених церков аам дерев’яними, отже вогонь знищив їх практично миттєво. Деревина – один із найпоширеніших матеріалів для будівництва на теренах нашої області. Не лише тому, що раніше її було вдосталь, а й через те, що галичани завжди тяжіли до природних матеріалів, як у будівництві власного житла, так і громадських та культових споруд. У гірській частині нашої області взагалі можна віднайти шедеври рукотворної будівельної думки, як то кажуть „без жодного цвяха”. Більшість цих храмів знаходяться у селах віддалених від місць дислокації рятувальних підрозділів, а якість доріг, часто-густо, далека від задовільної. Нарікати на рятувальників, котрі приїжджають до місця пожежі, коли споруду вже цілком охоплено вогнем – марно. На моє переконання, проблема пожежної безпеки культових споруд вимагає комплексного підходу.
- А ааме?...
- Така діяльність ведеться за кількома аспектами. Серед головних – робота пожежних інспекторів Державного пожежного нагляду безпосередньо на об’єктах та з людьми. У цьому випадку в культових спорудах та з їхньою адміністрацією. Допомога у приведенні цих об’єктів до належного стану є завданням наших інспекторів. Це фахівці, котрі можуть дати цінну пораду при виборі систем виявлення пожежі, типів вогнегасників та навчити ними користуватися. Хочу наголосити, що приписи – не примха, а фахові настанови, виконання яких зможе максимально убезпечити від пожежі храм чи синагогу, мечеть чи молитовний дім. Не буду оригінальним: „Береженого Бог береже”. До того ж, цього року ми вже двічі здійснювали перевірки культових споруд, вказували настоятелям на недоліки у протипожежному захисті церков та храмів. На жаль, до наших порад не завжди прислухаються.
Пам’ятаймо, що лише спільними зусиллями нам вдасться врятувати від руйнівної сили вогню велику культурну та історичну спадщину наших предків, якою є Божі храми.
Церква збудована в 1673 році і є об’єктом національного культурного надбання.
На момент прибуття вогнеборців полум’я охопило дах та стіну церкви на площі близько 30 квадратних метрів. Оскільки на подібні об’єкти диспетчерською службою МНС автоматично направляються сили та засоби за підвищеним номером виклику, за лічені хвилини на місце події прибули пожежно-рятувальні розрахунки з Городоцького, Самбірського, Миколаївського, Пустомитівського районів, м. Львова та управління експлуатації газового господарства м. Комарно. Спільними зусиллями розрахунків восьми пожежних автоцистерн вже о 17:44 полум’я було приборкане повністю. Результатом напруженої роботи вогнеборців стала не тільки врятована дерев’яна церква та дзвіниця, аа й церковне майно на суму понад 600 тисяч гривень та унікальний іконостас, оцінити вартість якого у грошовому еквіваленті дуже не просто!
Причину займання встановлюють фахівці.
Ситуація із забезпеченням пожежної безпеки у культових спорудах в Україні залишається під пильною увагою не тільки громадськості, аа й рятувальників. А особливо – у дерев’яних церквах. Адже кожна така споруда – неповторний витвір мистецтва, який характеризує певну епоху аам з точки зору розвитку цивілізації предків, які проживали на нашій землі. Зокрема, на Львівщині таких будівель є 1235, більшість із них – пам’ятки архітектури та культурної спадщини. На жаль, поступово, у полум’ї байдужості, ми втрачаємо цей неоціненний скарб. Про причини такого прикрого становища і про те, які профілактичні заходи вживаються на Львівщині, розказав начальник Головного облуправління МНС генерал-майор служби цивільного захисту Сергій Дмитровський.
- Пане Сергію, не секрет, щорічно громада вірян у нашій державі втрачає назавжди декілька церков, із яких декілька ааме на території Львівської області. Як ви можете прокоментувати такий стрімкий розвиток подій?
- Насправді така ситуація має цілком просте пояснення. Якщо проаналізувати ці випадки, побачимо, що велика кількість втрачених церков аам дерев’яними, отже вогонь знищив їх практично миттєво. Деревина – один із найпоширеніших матеріалів для будівництва на теренах нашої області. Не лише тому, що раніше її було вдосталь, а й через те, що галичани завжди тяжіли до природних матеріалів, як у будівництві власного житла, так і громадських та культових споруд. У гірській частині нашої області взагалі можна віднайти шедеври рукотворної будівельної думки, як то кажуть „без жодного цвяха”. Більшість цих храмів знаходяться у селах віддалених від місць дислокації рятувальних підрозділів, а якість доріг, часто-густо, далека від задовільної. Нарікати на рятувальників, котрі приїжджають до місця пожежі, коли споруду вже цілком охоплено вогнем – марно. На моє переконання, проблема пожежної безпеки культових споруд вимагає комплексного підходу.
- А ааме?...
- Така діяльність ведеться за кількома аспектами. Серед головних – робота пожежних інспекторів Державного пожежного нагляду безпосередньо на об’єктах та з людьми. У цьому випадку в культових спорудах та з їхньою адміністрацією. Допомога у приведенні цих об’єктів до належного стану є завданням наших інспекторів. Це фахівці, котрі можуть дати цінну пораду при виборі систем виявлення пожежі, типів вогнегасників та навчити ними користуватися. Хочу наголосити, що приписи – не примха, а фахові настанови, виконання яких зможе максимально убезпечити від пожежі храм чи синагогу, мечеть чи молитовний дім. Не буду оригінальним: „Береженого Бог береже”. До того ж, цього року ми вже двічі здійснювали перевірки культових споруд, вказували настоятелям на недоліки у протипожежному захисті церков та храмів. На жаль, до наших порад не завжди прислухаються.
Пам’ятаймо, що лише спільними зусиллями нам вдасться врятувати від руйнівної сили вогню велику культурну та історичну спадщину наших предків, якою є Божі храми.
Джерело: Центр пропаганди ГУ МНС у Львівській області, http://www.mns.gov.ua