У понеділок в українських селах продовжували святкувати Великдень.
Діти ходили до родичів, хрещених, знайомих із подарунками – паскою, калачами, крашанками. Господарі обдаровували дітлахів гостинцями – грішми, цукерками крашанками, бубликами, горіхами, насінням. Діти залюбки з дорослими грали «навбитки»: стукали своєю крашанкою об іншу, чужу. Вигравав той, чия крашанка залишиться цілою, причому переможений мав віддати свою крашанку.
У Великодній понеділок існував також звичай обливати дівчат водою або парфумами, що символізувало очищення. Цей звичай був поширений на значній території України.
Ще до сходу сонця дівчата йшли вмиватися до криниць. Хлопці тим часом їх уже підстерігали. Як тільки відерце з водою з’являлося на цямрині, парубок, що уподобав дівчину, або хотів з нею дружити, тут же зненацька обливав джерельною водою дівчину. У деяких регіонах так вчиняли на вулиці, або ж у хаті, і це вважалося природною витівкою.
Із Великоднем був пов'язаний і обряд посвіту. Це старовинний засіб освітлення кімнати. До стелі підвішували конусоподібний лляний мішечок, під яким прикріплювали решітку, де горіла скіпа. Посвіт мав не лише практичне значення, а й був оберегом родинного вогнища.