6 травня за церковним календарем свято Великомученика Георгія Побідоносця, або Святого Юрія.
За переказом, побідоносець Георгій (Юрій) походив із знатного римського роду і займав високе положення у війську. Коли ж почалося гоніння на християн, він виступив на їхньому боці, за що після восьми днів тяжких катувань 23 квітня (6 травня) 3003 р. в Нікодимії (Мала Азія) йому відрубали голову. Християнська церква зарахувала Георгія до святих.
У народі ж він став відомий і шанований як святий Юрій або Юрій Страстотерпець. Його вважали покровителем хліборобів та землеробства, адже в перекладі з грецької мови ім’я Юрій (Георгій) означає «землероб». Шанування його в київській державі почалося разом із прийняттям християнства. Уже в 988 р. син князя Володимира Ярослав, якого пізніше назвали Мудрим, під час хрещення одержав ім’я Георгій. Численні старовинні храми також носили ім’я цього святого.
Цікаво те, що зі святого візантійської церкви Георгій перетворився на давньоруського героя, одержавши при цьому нові специфічні національні риси. Святий Георгій зображувався звичайно прекрасним юнаком на білому коні, який списом уражає дракона. З часів князя Ярослава Мудрого таке зображення зустрічалося на княжих печатках та монетах. Образ святого Георгія був поширеним і в іконографії. Його зображення як вершника на білому коні, що уражає змія, стало символічним та невід’ємним від самого імені святого. Цей зовнішній образ героя підкріплювала ще й легенда, згідно з якою, Георгій убив змія (або дракона), що спустошував землю одного язичницького царя.
Проте Георгій (Юрій) уявлявся давньоруському селянинові вершником, який списом уражає не тільки змія. Згідно з давньою легендою, він поранив і вовка, який вибіг йому назустріч та вчепився в ногу коня.
«За що ти мене б’єш, - запитав вовк Юрія, - адже я їсти хочу». На це святий відповів: «Хочеш їсти – запитай у мене. Ось того коня візьми та їж його декілька днів». У народі вірили, що Юрій уміє розмовляти з тваринами і що кожна розірвана вовком або задавлена ведмедем худобина – це його жертва лісним мешканцям.
Пам'ять святого Георгія відзначають двічі на рік, йому присвячують два свята, одне з яких – весняне, друге – осіннє. Святкування весняного (або інакше голодного) дня святого Юрія 23 квітня (6 травня) було пов’язане з його мученицькою смертю в цей день. Після одержання перемоги на печенігами у 1036 р. князь Ярослав Мудрий звелів відзначати святого Георгія ще й 26 листопада – цей день одержав назву холодного, осіннього Юрія.
За стародавнім народним віруванням, у день весняного Юрія «весна сходить на землю», бо з’являються перші сходи ярих, починають зеленіти гаї та сади.