13 травня черкаський блок національно-демократичних сил розпочав безстрокову акцію на центральній площі Черкас. Нацдеми вимагають у міської влади вже цього року встановити пам`ятник поету Василю Симоненко.
Свою вимогу вони обіцяють підкріпити пікетуванням сесії міської ради. Також обіцяно, що 23 травня на Театральній площі буде проведено Український Майдан. Нацдеми планують, що на Майдані місцеві митці, політики, артисти висловлять ставлення до тяганини навколо спорудження монументу.
Одарич відповів на акцію оперативно. За його словами, міська рада на найближчій сесії розглядатиме питання про розірвання договору оренди частини майбутньої площі Симоненка з турецьким бізнесменом, власником фірми „МІГ” Мунісом. Турецький бізнесмен неодноразово повідомляв про намір звести на орендованій ділянці торгівельний центр. Якщо ці плани здійсняться, то майбутній пам`ятник буте „затиснуто” у вузькому сквері між ТЦ й філармонією. Мимохідь Одарич повідомив, що виконком відмовився від наміру збудувати під площею підземний паркінг. З`ясувалося, що переносити прокладені під площею мережі водо- й теплопостачання, кабелі зв`язку дорого...І взагалі - влада планує зробити з площі пішохідну зону, з фонтаном і дитячим майданчиком.
Нагадаємо, що історії з пам`ятником Симоненку вже 18 років. Сьогоднішній заочний діалог влади міста й черкаських нацдемів – лише епізод на тлі тривалої, ментально дуже черкаської тяганини навколо увічнення постаті несуперечливої, що без сумніву заслуговує на пошану й пам`ять.
Але влада Черкас, напевно, ще не встигла ознайомилась із сьогоднішньою цидулкою з Головного управління внутрішньої політики (примірник документу є в редації). Очільниця управління Елеонора Левицька просить усі районні адміністрації й виконавчі комітети міст обласного підпорядкування до 15 травня повідомити обласну адміністрацію про хід виконання Указів Президента України „у частині спорудження пам`ятників П. Орлику, С. Петлюрі й В. Винниченку у містах України”. Районним чиновникам пропонують повідомити про майбутню назву пам`ятника, дату й місце його встановлення. Якщо спорудження монументів існує лише у віддаленій перспективі, треба письмово пояснити обласному начальству про причини відсутності пам`ятників.
Можна передбачити, якими словами заповнюватимуть цю пустографку в Черкасах! Тут із Симоненком розібратись, а мудрий Президент ненав`язливо так підштовхує до увічнення Петлюри.
У Полтаві, на малій батьківщині голови Директорії УНР, монумент Симону Петлюрі мали встановити ще у вересні 2007 року. На місці майбутнього спорудження заклали камінь, який невідомі досить швидко залили червоною фарбою. Проти кам`яного Петлюри спільним фронтом вийшли полтавські регіонали й комуністи, соціалісти й вітренківці. Урешті-решт міська влада Полтави посварилася з головою Полтавської ОДА Асадчевим: мовляв, ОДА не погоджувала з містом місце розташування пам`ятника. Наразі питання бути чи ні Петлюрі в Полтаві зависло в повітрі.
Прикиньмо хоча б на хвилинку, що може статись у Черкасах. Патріотично налаштована частина виконавчого комітету на чолі з Миколою Шкарабурою, який входить до Політради НСНУ, обов`язково знайде мальовничий куточок міста під майбутнього черкаського Петлюру (бажано подалі від синагоги). А його колега соціаліст Сергій Гура очолить підпільний виконкомівський рух опору цій ініціативі. Провідником руху обов`язково стане директор місцевого КП “Дирекція парків”, 1-й секретар міськкому СПУ Олександр Радуцький. А далі стінка на стінку: з одного боку, комуністи, соціалісти, регіонали, з іншого – нашоукраїнці, бютівці, свободівці тощо (кого не згадали, вибачайте). Щось усі місцеві діячі засиділися в партійних офісах, вам не здається? Скільки полум`яних промов прозвучать від Олексія Малиновського й Віктора Роєнка, Михайла Вакуленка й Юрія Громовського. Скульптор, який переможе в тендері, обов`язково виліпить щось несусвітне. Місцеві архітектори, інтелігенція висловлять своє глибоке обурення тим, що пам`ять "видатного державного діяча увічнюється в такій потворній формі". Далі знову пересваряться за місце, де треба встановити монумент. Бюджетні гроші на Петлюру знову підуть на асфальтування якоїсь мега-парковки. І так до безкінечності.
Дивлячись на це, одинокий поет Даценко читатиме біля намету УНП вірші Симоненка. Наприклад, ось цей:
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!

Феніта ля фарс!

Автор: Олександр Арабач
Джерело: «Провінція», http://pro-vincia.com.ua